Зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами — це простій (стаття 34 Кодексу законів про працю України).

Простій може стосуватися як окремого працівника, так і певної категорії працівників, дільниці, цеху чи всього підприємства, залежно від обставин, що стали причиною простою (технічна несправність обладнання, відсутність електрики, зупинення виробництва, відсутність матеріалів, обмеження ресурсів тощо).

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати за ініціативи роботодавця у зв’язку із призупиненням діяльності підприємства або зменшенням виробництва не допускається. Такі відпустки надаються виключно за ініціативи працівника на підставі його особистої заяви.

Вас може зацікавити
	Вебінар «Спрощений режим трудового договору» Основні тези вебінару: Коли та на який період можна встановити? Яких норм КЗпП можна не дотримуватися? Отримати запис вебінару