Роботодавцем встановлений підсумований облік робочого часу. Час відпочинку становив в останній місяць усього один день на три тижні, тривалість зміни 12 годин. Директор говорить, що такий графік тепер буде до кінця року, бо під час воєнного стану кількість надурочних годин — «сверхнормативных часов не ограничивается». Чи має право роботодавець на такі дії?
Наведені у запитанні відомості вказують на те, що роботодавець не дотримується вимог законодавства про працю і такі його дії можуть бути оскаржені, зокрема шляхом звернення до поліції про вчинення грубого порушення законодавства про працю, якщо є достатні підстави вважати, що таке мало місце.
Згідно статті 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій статті 50 КЗпП.
Статтею 61 КЗпП передбачено, що на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51 КЗпП).
Законом України «Про особливості трудових відносин під час воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі — Закон № 2136, набув чинності з 24.03.2022) визначені правові засади організації праці під час дії воєнного стану. Закон № 2136 діє у період воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини четвертої статті 13 та статті 15 цього Закону, які втрачають чинність з моменту завершення відшкодування працівникам та роботодавцям грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України (пункт 3 розділу «Прикінцеві положення» в редакції Закону від 01.07.2022 р.№ 2352-IX).
Згідно статті 6 Закону № 2136 «Особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку» під час воєнного стану:
Нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).
Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.
П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої-п’ятої статті 67, статей 71, 73, 781 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки».
У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону № 2136 понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.
Норми законодавства про працю, які суперечать положенням Закону № 2136, на період дії воєнного стану не застосовуються.
Водночас інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136, також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем. (додатково див. Коментар Міністерства економіки України до Закону № 2136).
Закон № 2136 не призупиняє дію ст. 62, 63 КЗпП.
Роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій статті 62 КЗпП.
Ні введення воєнного стану, ані встановлення підсумованого обліку робочого часу не надає право роботодавцю використовувати працю співробітників без обмеження тривалості робочого часу, що встановлена діючими нормами Кодексу законів про працю України і Законом № 2136, а також на залучення працівників до надурочних годин роботи, у випадках не передбачених законодавством.
За систематичне порушення вимог ст.ст. 62, 63 КЗпП посадові особи роботодавця можуть бути притягнуті до відповідальності, зокрема такі дії можуть бути кваліфіковане як грубе порушення законодавства про працю, що тягне за собою один із видів кримінальної відповідальності:
штраф від 2000 до 3000 НДМГ (34 00–51 000 грн);
позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;
виправні роботи на строк до двох років (стаття 172 ККУ).
Вас може зацікавити
Телефонна консультація з кадрових питань Консультації за телефоном від експертів «КАДРОВИК.UA» — це «швидка невідкладна допомога» для кадровика у багатьох випадках. А саме:
коли не маєте часу на пошук відповіді на кадрове запитання, а вирішити його потрібно негайно;
знайдені відповіді не задовольнили вас, тому що не містять норм законодавства;
ваша ситуація унікальна та потребує особистого радника;
хочете отримати швидку відповідь на кадрове запитання.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама