Згідно з пунктом 22 статті 20 та пунктом 1 статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі — Закон № 796), особам, віднесеним до категорій 1 та 2, державою гарантовані компенсації та пільги щодо використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік.

«Чорнобильська» відпустка не належить до виду щорічних відпусток

Зазначена відпустка не належить до виду щорічних відпусток, визначених пунктом 1 статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, відповідно, на неї не поширюються норми цього Закону, передбачені для щорічних відпусток.

Слід зазначити, що відпустка громадянам, віднесеним до категорій 1 та 2, визначена Законом № 769 як пільга та компенсація.

На відміну від виду щорічних відпусток, зазначена відпустка не пов’язана з робочим процесом і надається незалежно від часу роботи на підприємстві, установі, організації.

Хто оплачує додаткові відпустки громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи?

Фінансування видатків на відшкодування витрат на оплату відпусток, що надаються особам, віднесеним до категорій 1 та 2, провадиться відповідно до статті 1 Закону України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» від 10 лютого 2000 року № 1445-III.

Підпунктом 9 пункту 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, передбачено, що виплата компенсацій та допомоги певних видів, зокрема оплата додаткової відпустки громадянам, яка надається відповідно до пункту 22 статті 20 та пункту 1 статті 21 Закону № 796, тривалістю 16 календарних днів, проводиться:

• центрами з нарахування і виплати соціальних допомог;
• управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій;
• виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам.

Тобто ця відпустка може бути оплачена працівнику за рахунок коштів державного бюджету лише один раз протягом відповідного календарного року.

Враховуючи вищезазначене, не вбачається підстав надавати додаткову відпустку, передбачену пунктом 22 статті 20 та пунктом 1 статті 21 Закону № 796 на роботі за сумісництвом.