Сезонними вважаються працівники, що виконують сезонні роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців (п. 1 Указу про сезонні роботи — Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 р. № 310-ІХ в редакції від 04.04.1991 р.).

Трудові договори із сезонними працівниками є строковими трудовими договорами, вони укладаються:

• на період виконання певної роботи відповідно до умов ст. 23 КЗпП України;
• на визначений термін, що встановлюється за згодою сторін відповідно до вимог ст. 23 КЗпП України.

Трудовий договір під час прийняття на сезонні (тимчасові) роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону і є не більшим шести місяців, для виконання тимчасових робіт не більше двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника — не більше чотирьох місяців.

Прийняття працівників на роботу за строковим трудовим договором, відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України, можливе лише у тих випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням:

• характеру роботи або умов її виконання;
• інтересів працівника;
• в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Якщо не дотримані вказані умови, укладання строкового трудового договору є незаконним.

При оформленні трудових відносин із сезонним (тимчасовим) працівником роботодавець повинен попередити про сезонний характер роботи, про що має бути зазначено в заяві працівника про прийняття на роботу та в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Порушення вимог свідчить, що з працівником укладено трудовий договір на невизначений строк.