Починаючи з 01.01.2023 року при обчисленні середньої зарплати для допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах за страховими випадками, які розпочались із 01.01.2023 року, застосовують нову редакцію Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266.

Середньоденну зарплату обчислюють діленням нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) зарплати, на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості (період перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження зарплати, призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

При цьому середньоденна зарплата не може перевищувати максимальну величину бази ЄСВ з розрахунку на один календарний день, яку обчислюють ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

На це вказує ПФУ у листі від 21.03.2023 р. № 10344-8077/У-03/8-2800/23. У ньому ж наведено приклад, коли жовтень 2022 року не виключається із розрахункового періоду, оскільки в цьому місяці застрахована особа перебувала у відпустці без збереження зарплати лише частину місяця, а саме з 3 по 14 жовтня 2022 року та з 17 по 31 жовтня 2022 року. Саме тому в розрахунковий період місяць жовтень 2022 року включають в кількості чотирьох календарних днів (1, 2, 15 та 16 жовтня 2022 року), а зарплату, нараховану в жовтні 2022 року, включають у розрахунок в повному обсязі.