Війна в Україні триває понад рік і ми звертаємо увагу на зміни у економічному середовищі. Вимушена міграція, неможливість релокації підприємств у безпечні регіони України, перебої у електропостачанні, ускладнена логістика. Деякі індустрії зазнали непоправної шкоди і досі не можуть повноцінно відновити роботу із об’єктивних причин (зокрема, туризм, авіаперевезення) або потребують багато часу та інвестицій для відновлення. Все це призвело до вивільнення працівників, а нові робочі місця не створюються у достатній кількості/необхідної кваліфікації.

Рівень безробіття в Україні, за прогнозами НБУ у 2023 році сягатиме 26%. Тому, очевидно, що держава активно втрутилась у цей процес, щоб допомогти своїм громадянам долати негативні наслідки відсутності зайнятості.

Проект закону № 6067 (далі — Закон), покликаний вдосконалити форми надання допомоги державою безробітним, а також змінити правила, розміри та строки надання допомоги. І оскільки надання матеріальної допомоги зареєстрованим безробітним не вирішує по суті проблеми (особа лишається без роботи на утриманні держави), потрібно вдосконалювати механізми саме стимулювання забезпечення реального працевлаштування і гарантувати тривалий заробіток для працівників. 29 квітня 2023 року набирають чинності положення щодо сприяння зайнятості зареєстрованих безробітних (ст. 26¹ Закону України «Про зайнятість населення»), які не мають додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню (останні положення із Закону).

Новий порядок визначає чіткі критерії як до осіб, які можуть мати право на працевлаштування із частковою компенсацією, так і до самих роботодавців; порядок звернення із заявою та розгляду документів центром зайнятості.

Категорії зареєстрованих безробітних та компенсації роботодавцям

Для визначення, які гарантії надаватимуться роботодавцю при сприянні працевлаштуванню зареєстрованим безробітним, потрібно визначити, до якої із двох категорії належать такі кандидати:

1. Ті, що мають додаткові гарантії у працевлаштуванні:

• один з батьків або особа, яка їх замінює і:
• має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;
• виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
• утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);
• діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
• особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
• особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років;
• особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть прийматися на роботу;
• особи, стосовно яких згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення;
• інші категорії громадян, визначені Кабінетом Міністрів України.

2. Ті, що просто мають статус зареєстрованого безробітного (саме щодо цих осіб зміни не набули чинності).

Цікаво, що для працівників та фахівців резидента Дія.Сіті максимальний розмір допомоги обліковуватиметься у розмірі мінімальної заробітної плати (абз.2 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»). З одного боку, це логічно, адже роботодавець-резидент Дія.Сіті має можливість сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі. Але, якщо розмір страхового внеску, сплаченого ним, більший? Відтак, роботодавець та працівник не дуже зацікавлені у сплаті більшого розміру ЄСВ, це не вплине на його гарантії. На нашу думку, логічніше все ж таки, прив’язати розмір допомоги до розміру фактично сплаченого ЄСВ (за аналогією із визначенням розміру пенсії).

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (із внесеними змінами), роботодавцям в Україні, які працевлаштовують особу із тих, що належать до категорії осіб, яким надаються додаткові гарантії при працевлаштуванні, строком не менше ніж на 2 роки, створюються такі гарантії (пільги) компенсуються фактичні витрати у розмірі ЄСВ/місяць (але не більше подвійного мінімального ЄСВ). Тривалість виплати компенсації — 12 місяців.

Роботодавцям, які працевлаштовують за направленням не менше ніж на 1 рік осіб із інвалідністю та/або учасника бойових дій, яким до настання права на пенсію за віком залишилось не більше 5 років та які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад 1 місяць, компенсуються 50% фактичних витрат на оплату праці (але не більше розміру мінімальної заробітної плати). Тривалість виплати компенсації становить 6 місяців.

Роботодавцям, які працевлаштовують осіб, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад 6 місяці за направленням центру зайнятості на строк не менше 2-х років, компенсуються фактичні витрати зі сплати ЄСВ.

У випадку звільнення працівника до закінчення строку дії гарантії (за угодою сторін чи у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (у т. ч. ліквідації, реорганізації банкрутства, перепрофілювання), скорочення чисельності або штату працівників, компенсовані витрати мають бути повернуті до Фонду соціального страхування у повному обсязі.

КМУ наділений повноваженнями додатково визначати категорії осіб, працевлаштуванню яких сприяє держава. Такі положення передбачені у Порядку надання роботодавцям компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних, затверджений постановою від 10 лютого 2023 року № 124 (далі — Порядок).

Зокрема, із Кодексу законів про працю Законом виключено ст. 196, яка передбачала можливість встановлення квот із працевлаштування для молодих спеціалістів як гарантію їх зайнятості. «Молодь» також було виключено із переліку осіб, за працевлаштування яких держава надає гарантії/пільги. Натомість, КМУ пропонує трохи по-іншому визначити згадану категорію громадян, яким все ж таки держава забезпечує певні гарантії зайнятості.

У Порядку визначено, що держава гарантуватиме роботодавцям компенсується до 50% фактичних витрат на заробітну плату (але не більше розміру мінімальної заробітної плати) у випадку працевлаштування також осіб із числа зареєстрованих безробітних за направленням від центру зайнятості:

• віком до 25 років (які мають сумарний страховий стаж не більше 12 місяців);
• віком до 35 років (на перше робоче місце);
• звільнених із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (на перше робоче місце після такого звільнення.

Такі особи можуть скористатися правом на працевлаштування із компенсацією лише 1 раз (абз. 2 п. 6 Порядку). Тривалість виплати компенсації у такому випадку — 6 місяців.

Інші ж згадані вище категорії осіб із числа зареєстрованих безробітних можуть скористатися правом на працевлаштування із компенсацією 1 раз на 5 років (абз. 3 п. 6 Порядку).

Процедура отримання компенсації

Роботодавець, який працевлаштував особу із числа зареєстрованих безробітних за направленням центру зайнятості, протягом 2 місяців з дня працевлаштування звертається до центру зайнятості (за місцем здійснення діяльності) із заявою про отримання компенсації.

Для отримання виплат (компенсацій) роботодавець має відповідати певним вимогам:

1. Відсутність заборгованостей:
• зі сплати ЄСВ
• зі сплати страхових внесків на пенсійне страхування;
• із виплати заробітної плати;
• перед державним (місцевим) бюджетом понад 6 місяців.
2. Не перебувати у процедурі банкрутства або ліквідації.

Також, Уряд обмежує сукупний розмір компенсації (за будь-якими видами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від джерел та видів) за будь-який 3-річний період не може перевищувати 200 тис. євро. Але це положення не застосовується на період воєнного стану. Також, якщо роботодавцем було отримано незначну державну допомогу протягом останніх 3-х років, він про це повідомляє та надає інформації про її форму та мету.

Виплати проводяться кожного непарного місяця з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного.

Підстави для відмови у наданні компенсації вичерпні:

• невідповідність роботодавця умовам надання компенсації;
• перевищення отриманої суми незначної державної допомоги (відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання»).

Таким чином, оновлений механізм гарантування працевлаштування для окремих категорій осіб передбачає можливість отримання компенсацій для роботодавця і має на меті забезпечити триваючі трудові відносини.

Вас може зацікавити
	Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них розроблена у відповідності до типової форми № П-10, яку затверджено наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року № 277. ЇЇ ведення є обов’язковим на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Придбати видання

Тетяна Ященко