До 1 січня 2023 року рішення про призначення страхових виплат на підприємстві (організації, установі) приймала комісія (уповноважений) із соцстрахування, яка діяла відповідно до Положення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 р. № 13. Наявність відповідного нормативного документу забезпечувало уніфікований підхід при формуванні складу такої комісії та ухваленні рішень, оформленні документів, пов’язаних із призначенням страхових виплат.

Натомість із 1 січня 2023 року рішення про призначення страхової виплати приймає страхувальник або уповноважені ним особи (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV, далі — Закон № 1105). Вони здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Оновлена редакція Закону № 1105 не передбачає прийняття якогось порядку (нормативного-правового акту), який би регулював питання організації роботи страхувальника, уповноважених ним осіб із призначення страхових виплат. Тож страхувальники зазначене питання вирішують по різному.

Для уніфікації підходів щодо оформлення зазначених рішень доцільно було б опрацювати їх зразки (шаблони), що спростило б роботу страхувальнику із зазначеного питання. Проте на звернення ФПУ з цього питання до ПФУ було отримано відповідь, що страхувальник приймає рішення у формі розпорядчих документів згідно з наданими повноваженнями. Форму документу, який видає уповноважена особа, окремі питання організації роботи з призначення та здійснення страхових виплат страхувальник визначає самостійно.

Насамперед, страхувальник своїм рішенням (наказ, розпорядження, інший розпорядчий документ) визначає уповноважених осіб з призначення страхових виплат. Це може бути одна чи кілька осіб, залежно від чисельності працівників у страхувальника, кількості страхових випадків тощо. Як свідчить практика, визначають кілька уповноважених осіб (з метою, наприклад, заміщення у разі відсутності кого-то з поважних причин), зокрема працівника бухгалтерії, кадрової служби чи іншого підрозділу.

Після прийняття страхувальником рішення про призначення уповноважених осіб, зазначені особи вже безпосередньо приймають рішення про призначення (відмову) допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, допомоги на поховання.

Щодо рішення, яке прийматимуть уповноважені особи, то можна продовжити практику складання протоколу (якщо це кілька осіб) за формою і змістом, який раніше приймала комісія із соцстрахування. Тільки це вже буде протокол засідання уповноважених із соцстрахування. Якщо визначено одну особу, то це буде рішення уповноваженого із соцстрахування. Щодо того чи доцільно скорочувати або розширювати цей протокол, то головне, щоб було зручно в роботі страхувальника (уповноважених осіб), було зрозуміло кому та яку страхову виплату призначено, в якому розмірі, за який період тощо. Наприклад, можна було б в графі про розмір допомоги (у відсотках) зазначити тривалість страхового стажу, оскільки в паперовому вигляді лікарняного листка була інформація про страховий стаж, а в електронному лікарняному — немає такої інформації.