Працівник працює на умовах неповного робочого дня. У зв’язку з виробничою потребою керівник хоче залучити його до роботи на повний робочий день протягом 3 днів. Години роботи понад встановлену тривалість робочого часу оплачуються в одинарному розмірі?

Робочим часом вважається встановлений законодавством або на його підставі угодою сторін час, протягом якого працівник, згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, повинен виконувати за трудовим договором свої трудові обов’язки.

Згідно зі статтею 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Водночас підприємства можуть встановлювати скорочену тривалість робочого часу визначену, статтею 51 КЗпП.

Крім цього, згідно зі статтею 56 КЗпП, за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись неповний робочий час у вигляді неповного робочого дня або неповного робочого тижня. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Згідно зі статтею 62 КЗпП, роботи, які виконуються працівником понад встановлену тривалість робочого часу, вважаться надурочними. Відповідно до статті 106 КЗпП, вони оплачуються у подвійному розмірі.

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки за всі відпрацьовані надурочно години. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою.

У нашому випадку працівник працює на умовах неповного робочого дня. У зв’язку з виробничою необхідністю керівник хоче залучити працівника до роботи на повний робочий день протягом 3 днів. Тобто працівник 3 дні виконуватиме роботу понад встановлену тривалість його (!) робочого часу. Але, підсумувавши робочий час за обліковий період, ми побачимо, що норму, встановлену статтею 50 КЗпП щодо тривалості робочого часу 40 годин на тиждень (або менше при скороченій тривалості робочого часу, що визначено у статті 51 КЗпП), збережено.

Отже, робота, яка виконуватиметься працівником понад встановлену тривалість його робочого часу, не буде надурочною і підлягатиме оплаті на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі.

Також можна скористатися варіантом, у якому роботодавець на ці 3 дні скасовує працівнику неповний робочий час, здійснюючи зміну істотних умов праці у зв’язку з виробничою необхідністю (ст. 32 КЗпП), а потім знову встановлює.

Варто зазначити, що у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 КЗпП щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці не застосовуються згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX.

Таким чином, скориставшись цим варіантом, працівник не буде працювати понад раніше йому встановлений робочий час, а згідно зі зміненими умовами праці повний робочий день стане його нормою на ці 3 дні, які потрібні роботодавцеві.

Вас може зацікавити
	Журнал «КАДРОВИК.UA» Головний кадровий журнал України вже понад 20 років. Для організацій будь-яких форм власності від малих підприємств і ФОП до великих холдингових компаній. З додатковими сервісами для передплатників. А саме: Консультації по телефону та електронній пошті. Доступ до нормативно-правової бази. Зразки та шаблони документів у Word. Придбати видання

Карина Снісар