Пенсійний фонд України у листі від 22.02.2023 р. № 2800-030401-8/9101 надав роз’яснення щодо допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності під час простою.

У зв’язку з тим, що під час простою відбувається зупинення роботи, яке унеможливлює виконання роботи працівником, у нього у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом простою, не настає стан тимчасової непрацездатності в цей період.

Застрахована особа в період перебування у простої, тобто в період зупинення, невиконання роботи, отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки. У разі настання в застрахованої особи одного із страхових випадків, визначених пунктами 1–9 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105), в період перебування її у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, а тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку немає підстав.

Водночас у разі необхідності виходу працівника на роботу під час простою підприємства не з вини працівника згідно з графіком роботи та настання у цей день тимчасової непрацездатності, внаслідок якої працівник втрачає за ці дні заробітну плату, допомога по тимчасовій непрацездатності має оплачуватися працівнику на загальних підставах, зокрема відповідно до норм статей 15 та 17 Закону № 1105.

Враховуючи вищевикладене, страхувальник (уповноважені ним особи), керуючись частиною третьою ст. 22 Закону № 1105, здійснює розгляд підстав для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до наявних у страхувальника листків непрацездатності і приймає рішення щодо призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності. Так, у випадку, коли дні хвороби або травми, перебіг яких співпадає з часом перебування працівника в простої, за які працівнику роботодавець повинен нарахувати та виплатити компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки, у страхувальника або уповноважених ним осіб відсутні підстави для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за зазначений період як компенсації втраченого заробітку, приймається рішення про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику на підставі частини першої статті 15 Закону № 1105, у зв’язку із відсутністю втрати заробітної плати в зазначеному періоді.

Що стосується питання надання допомоги по вагітності та пологах, то відповідно до статей 18 та 19 Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому КМУ, і не залежить від страхового стажу.

Статтею 17 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР визначено, що на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами. Отже, страхувальник на підставі виданого листка непрацездатності з причиною непрацездатності «Вагітність та пологи» зобов’язаний надати працівниці відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами та особисто або через уповноважених ним осіб призначити допомогу по вагітності та пологах за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати на загальних підставах.

Вас може зацікавити
	Журнал реєстрації листків непрацездатності Обов’язок роботодавця вести Журнал реєстрації листків непрацездатності передбачений статтею 739 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Придбати видання