Звільнення за угодою сторін є однією з найпоширеніших підстав для припинення трудового договору. Її передбачено п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Загальні положення

Припинення трудових відносин за угодою сторін може запропонувати або працівник, або роботодавець. Таке звільнення відносять до загальних звільнень.

За угодою сторін можна припинити трудові відносини за:

• трудовим договором, який укладено з будь-яким працівником;
• за строковим трудовим договором;
• за трудовим договором, укладеним на невизначений строк.

Якихось законодавчих обмежень чи заборон щодо звільнення за угодою сторін не передбачено. Рівночасно назва цієї підстави для звільнення говорить сама за себе: припинити трудовий договір можна лише, якщо жодна з його сторін не проти. Наприклад, роботодавець може не погодитись на звільнення за такою підставою. Тоді працівник звільняється за власним бажанням. Підстави і умови такого звільнення визначені у ст. 38 КЗпП (за безстроковим трудовим договором) та ст. 39 КЗпП (за строковим трудовим договором).

Отже для припинення трудового договору за угодою сторін має бути взаємне волевиявлення сторін. На це звертає увагу Мінсоцполітики України у листі від 04.04.2014 р. № 60/06/186-14.

Також у цьому листі Мінсоцполітики акцентує, що законодавством не передбачено обов’язкового оформлення письмового документа, що ініціює звільнення (заяви працівника або повідомлення роботодавця). Отже ініціатива щодо звільнення може бути висловлена працівником або роботодавцем іншій стороні усно.

Дату припинення трудового договору при звільненні за угодою сторін погоджують роботодавець та працівник. За цих умов працівник не зобов’язаний за два тижня попереджати роботодавця. Цю дату й зазначають у наказі на звільненні. Працівник фіксує свою згоду шляхом поставлення свого підпису під час ознайомлення з наказом.

Зверніть увагу: відсутність у заяві конкретної дати звільнення свідчить про відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору за взаємною угодою сторін (див. постанову Верховного Суду від 01.12.2021 р. у справі № 591/1375/19).

Ще одна особливість

Оскільки є заява на звільнення та домовленість про дату припинення трудового договору, то без згоди роботодавця працівник не може відмовитися від звільнення за угодою сторін. За погодженням роботодавця працівник може не звільнятися.

Отже до видання наказу про звільнення працівник може відкликати раніше надану згоду на звільнення. Для цього він звертається до роботодавця із відповідною заявою чи в інший спосіб.

Зверніть увагу на п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9: «при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП)».