Звільнення неповнолітніх осіб відбувається за загальними правилами трудового законодавства, однак, при звільненні неповнолітніх передбачено ряд гарантій.

Відповідно до статті 198 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) розірвання трудового договору з неповнолітнім працівником з ініціативи роботодавця можливе тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому при звільненні неповнолітніх з підстав визначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП, а саме:

• у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності кадрів або штату працівників, банкрутства;
  
  
• у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи;
  
  
• у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу роботодавець зобов’язаний працевлаштувати неповнолітніх працівників.

Також, батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (стаття 199 КЗпП).