Під час військової агресії російської федерації багато виробничих фондів було зруйновано, працівники залишилися без подальшої можливості працювати на таких підприємствах.

Змінами, внесеними до Кодексу законів про працю України Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX (далі — Закон № 2352, набрав чинності 19 липня п. р.) встановлюється особливий порядок вивільнення працівників у зв’язку з неможливістю забезпечення працівника роботою визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (пункт 6 частини 1 статті 41 КЗпП України), який відрізняється від загальної процедури вивільнення, передбаченої частинами першою-третьою статті 49² КЗпП України, які в такому випадку не підлягають застосуванню.

Натомість вичерпний перелік вимог при звільненні працівника відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України встановлюється частиною шостою статті 49² КЗпП України, а саме:

• персональне попередження працівника не менш ніж за 10 календарних днів;
  
  
• надання інформації про заплановане вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення не пізніше ніж за 10 календарних днів;
  
  
• повідомлення державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також проведення протягом п’яти календарних днів консультацій з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень (у разі, якщо вивільнення є масовим).