Трудовий договір із нефіксованим робочим часом — це спосіб організації виконання роботи, при якому працівник виконує свої трудові обов’язки періодично тільки в разі потреби на вимогу роботодавця.

При цьому максимальна тривалість роботи не може перевищувати нормальної тривалості — 40 годин на тиждень.

Оплаті підлягає вся фактично виконана працівником робота, але оплата не може бути меншою, ніж за 32 години роботи на місяць.

Працівники з нефіксованим робочим часом мають усі права й гарантії, передбачені трудовим законодавством, зокрема, право на щорічні відпустки, на вихідні дні, на оплату праці в підвищеному розмірі за роботу в нічний час, у вихідні, в шкідливих умовах тощо (стаття 21¹ Кодексу законів про працю України).