В умовах воєнного стану законотворці активно працюють над новими нормативними актами, покликаними віднайти нові можливості для розвитку бізнесу та легального заробітку. Одним з таких нормативних актів можна вважати і законопроект № 5161 (далі — Проект), який у ЗМІ набув назви «закон про фриланс». 18 липня Проект прийнято парламентом та наразі він очікує на підпис Президента України.
Договір про фриланс
Проект пропонує додати нову статтю 211 до Кодексу законів про працю України, в якій передбачається запровадження нового виду трудового договору, а саме, договору з нефіксованим робочим часом. Основна особливість такого договору — у ньому немає конкретної тривалості робочого часу, оскільки така тривалість визначається залежно від обсягу роботи, що буде надаватися. При цьому, за відсутності роботи в певному періоді вона може не надаватися взагалі, тобто, наприклад, впродовж певного місяця працівник може не відпрацювати жодної години.
Важливо, законодавець забороняє роботодавцям зловживати таким гнучким видом оформлення трудових відносин. А саме, у одного роботодавця договорів про фриланс може бути не більше 10% від загальної кількості трудових договорів, а якщо загальна кількість найманих працівників менша 10 — дозволено мати лише 1 договір з фрилансером.
Трудові договори з фрилансерами обов’язково укладаються у письмовій формі на основі примірної форми, яка буде затверджена згодом.
Робочий час і режим роботи фрилансера
Проект передбачив, що необхідність залучення працівника до роботи та час, на який таке залучення необхідне, визначає роботодавець. Спосіб та мінімальний час повідомлення про початок виконання роботи повинен бути передбаченим у трудовому договорі. Наприклад, роботодавець повідомляє працівника впродовж 3 робочих днів за визначеним трудовим договором номером телефону.
Згодом роботодавець повинен узгодити з працівником необхідний режим роботи та тривалість робочого часу. Проміжки часу, протягом яких працівник виконуватиме роботу, Проект називає базовими годинами та днями.
При цьому роботодавець повинен дотримуватися встановлених гарантій щодо робочого часу та часу відпочинку. Тобто, наприклад, сторони можуть погодити, що працівник буде виконувати певний обсяг роботи протягом 3 тижнів за погодженим сторонами режимом робочого часу. Однак при цьому працівник не може працювати понад встановлені граничні норми робочого часу та повинен використовувати дні відпочинку. Проект окремо визначає, що базові годити фрилансера не можуть становити понад 40 годин на тиждень, а базові дні — не більше 6 днів на тиждень. Напрошується висновок, що це унеможливлює застосування до фрилансерів певних більш гнучких форматів обліку робочого часу, наприклад, підсумованого обліку робочого часу або ж режиму ненормованого робочого дня.
Винагорода фрилансерів
Цілком логічно, що оплата праці для фрилансерів буде здійснюватися пропорційно до кількості відпрацьованого часу або ж виконаної роботи. Проте є одне «але». А саме, фрилансер повинен відпрацювати хоча б 32 години на місяць. Якщо ж фрилансер відпрацював менше часу, або ж роботи не було взагалі, від все одно отримає оплату за вказані 32 години.
Фрилансери можуть працювати і за відрядною системою оплати праці, коли оплата залежатиме від норм виробітку, а не затраченого часу. У такому разі, мінімальна оплата все одно повинна дорівнювати сумі, яку працівник би отримував за 32 години на місяць, якби він працював за погодинною системою оплати праці.
Проект передбачає і особливості надурочної роботи фрилансерів та її оплати. Така робота можлива за згодою фрилансера і, якщо такий працівник працює понад 40 годин на тиждень чи 6 днів на тиждень, вона оплачується у подвійному розмірі. Але якщо базові години, тобто, погоджена тривалість робочого часу, складають менше 40 годин на тиждень чи 6 днів на тиждень, сторони можуть погодити і інші норми оплати такої роботи, наприклад, з меншою доплатою.
Додаткові підстави для звільнення
Проект передбачив, що у трудовому договорі з фрилансером можуть передбачатися додаткові підстави для його звільнення. Однак такі підстави повинні бути пов’язані зі здібностями чи поведінкою працівника або ж з обставинами економічного, технологічного, структурного чи іншого аналогічного характеру. Тобто, припинення трудового договору без об’єктивних причин не допускається у будь-якому разі, навіть за умови попереднього повідомлення.
Обмеження конкуренції і працевлаштування фрилансера
Проект прямо передбачає, що роботодавець не може заборонити фрилансеру працювати також на інших роботодавців. Тобто, фрилансер може укладати з іншими роботодавцями як і договори про фриланс, так і звичайні трудові договори.
Особливі обов’язки будуть виникати у роботодавця, який співпрацює з фрилансером понад 12 місяців. У такому випадку подібний працівник може звернутися з вимогою про працевлаштування за звичайним трудовим договором, строковим або ж безстроковим. У відповідь роботодавець повинен або працевлаштувати фрилансера, або ж надати йому протягом 15 днів вмотивовану відмову у працевлаштуванні. Через 90 днів з дня отримання відмови працівник знову може звернутися з подібною вимогою про працевлаштування.
Відповідальність за зловживання договорами з фрилансерами
Проект окремо передбачив відповідальність роботодавців, пов’язану з можливими зловживаннями договорами з фрилансерами. В першу чергу, не допускається підміна звичайних трудових договорів на повний робочий час договорами з нефіксованим робочим часом. Штраф у такому випадку дорівнюватиме штрафу, яким караються роботодавці у разі використання праці неоформлених працівників, а саме, як правило, 10 мінімальних заробітних плат за кожного працівника. Вочевидь, роботодавцям, які передбачають залучення фрилансерів протягом повного робочого часу на тривалий період, слід проявити обережність для уникнення подібного штрафу, адже таке залучення може нагадувати звичайні договори на повний робочий час.
Штраф у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожного працівника передбачено для роботодавців, що перевищили допустимі 10% фрилансерських договорів. Аналогічний розмір штрафу застосовуватиметься, якщо роботодавці не ведуть достовірний облік робочого часу фрилансера.
Висновок
Договір з нефіксованим робочим часом повинен стати новим механізмом для забезпечення легальної зайнятості осіб, потреба у послугах яких виникає лише час від часу. Наприклад, це можуть бути додатково залучені перекладачі, бухгалтери тощо, або ж працівники, що тимчасово замінюватимуть основний персонал у разі, наприклад, його відсутності чи хвороби.
Слід також пам’ятати, що Проект прямо вказує на те, що факт укладення договору з фрилансером не може обмежувати загальних трудових прав останнього. Тобто, в усіх інших аспектах до фрилансера будуть застосовуватися загальні положення законодавства про працю, скажімо, щодо безпеки праці, робочого місця, відпусток тощо. Вочевидь, в певних питаннях при застосуванні таких загальних положень законодавства роботодавцям не уникнути технічних складнощів, принаймні на початковому етапі відпрацювання положень Проекту на практиці.
Інеса Летич