Процес обчислення компенсації за невикористану відпустку аналогічний алгоритму обчислення відпускних. Тому необхідно використовувати Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабміну від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Постанова № 100).

Виключаємо з розрахунку ті виплати, які наведені у п. 4 Постанови № 100, зокрема, виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), матеріальну допомогу разового характеру (на лікування, вирішення соціально-побутових питань), компенсаційні виплати на відрядження тощо.

Вимогами статті 83 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки та додаткової (соціальної) відпустки також.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про відпустки», до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 Закону України «Про відпустки»), зараховуються: зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним, згідно з законодавством, зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

Вимогами абз. 6 п. 2 Постанови № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівники, згідно з чиним законодавством або з інших поважних причин, не працювали, i за ними не зберігався заробіток або зберігався частково.

До цього періоду відноситься час простою не з вини працівника, який оплачувався згідно умов статті 113 КЗпП України в розмірі не нижче двох третин встановленої працівникові тарифної ставки (окладу).