Чи можливо призупинити дію трудового договору з мобілізованим працівником?

Призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором (ст. 13 Закону № 2136).

Частина 3 ст. 119 КЗпП передбачає гарантії мобілізованим працівникам під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення у вигляді збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві на якому вони працювали на час призову.

Тобто призупинити дію трудового договору можна тільки з працівником, якого підприємство під час воєнного стану не може забезпечити роботою. Отже, незалежно від припинення дії трудових договорів, мобілізованим працівникам слід виплачувати середній заробіток у повному обсязі, адже державою передбачено збереження наданих ст. 119 КЗпП гарантій.

Тому те, що підприємство призупинило дію трудових договорів з працівниками через неможливість працювати, для мобілізованих не має значення. Мобілізовані працівники й надалі мають право на середній заробіток, а роботодавець зобов’язаний виплачувати його.

Чи є інші варіанти, крім як не виплачувати зарплату?

Працівники можуть написати заяви на відпустки без збереження зарплати, скориставшись:

1) або продовженням карантину до 31 травня 2022 року включно. Це передбачено ст. 84 КЗпП, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про відпустки», а сам карантин продовжено Постановою № 229, якою Кабінет Міністрів України вніс зміни, зокрема, до «карантинної» Постанови № 1236;

2) або воєнним станом. Це передбачено ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, в якій зазначено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки».

Але змусити працівників писати такі заяви роботодавець не може. Держпраці нагадує: хоча під час воєнного стану не штрафуватиме за порушення, та після його закінчення кожне звернення працівників буде опрацьовано.

Щодо примушування працівників до написання заяв про надання відпусток без збереження заробітної плати

Законом України «Про відпустки» передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам в силу суб’єктивного права, що належить їм за законом, тобто в обов’язковому порядку, і відпусток, що надаються за погодженням сторін (роботодавця і працівника).

У випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», за заявою працівника відпустка без збереження заробітної плати надається в обов’язковому порядку.

Статтею 26 Закону України «Про відпустки» передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Водночас статтею 84 Кодексу Законів про працю в Україні передбачено, що у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається до загального терміну — 15 календарних днів.

Таким чином, згідно з нормами законодавства надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати здійснюється в інтересах саме працівників (статті 25, 26 Закону України «Про відпустки», ст. 84 КЗпП) за їх бажанням, а не з ініціативи роботодавця.

Будь-які форми тиску на працівника з метою змусити його написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати є протиправними.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Також відповідно до статті 60 Конституції ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 68 Конституції України встановлює обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У разі порушення законодавства про працю громадяни мають право звернутися зі скаргою до профспілки, Державної служби України з питань праці, із позовом до суду.

Якщо примус набуває крайніх форм: загрози життю і здоров’ю, репутації або власності, слід негайно повідомляти на номер скороченого екстреного виклику «102» до оператора Call-центру Національної поліції.

Доведений в суді або виявлений Державною службою України з питань праці факт примусу до написання заяви на відпустку без збереження заробітної плати — це серйозний ризик і для організації, і для її керівництва.

Відповідальність за примус до написання заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати може бути не тільки дисциплінарною і адміністративною, але й кримінальною.

Світлана Щербина