З початком війни в Україні частина працівників підприємств, установ, організацій зіштовхнулась із зупиненням роботи, викликаним відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання посадових обов’язків, невідворотною силою або іншими обставинами, що в законодавстві має юридичне визначення як простій не з вини працівника.

Відтак, простій можна застосувати не лише до всього підприємства, установи, організації в цілому, а й до окремих структурних підрозділів, а також окремих працівників. За умов воєнного стану серед причин простою можуть бути не тільки активні бойові дії в регіоні, але й ще:

• відключення електроенергії, води, газу;
• відсутність можливості організації дистанційної роботи;
• вихід з ладу обладнання, яке неможливо відремонтувати через брак комплектуючих чи потрібних спеціалістів;
• масова евакуація або виїзд працівників та інше.

Особливості простою:

1. Оформлення простою в умовах воєнного стану гарантує продовження трудових відносин з підприємством, але із зменшенням оплати праці на рівні розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу з обов’язковими додатковими нарахуваннями, які належать працівнику, зокрема, це можуть бути надбавки за ранг або за вислугу років.
   
   
2. Працівники не можуть підписувати документи, навіть якщо під час простою вони час від часу можуть перебувати на робочому місці, адже хоч вони і знаходяться у трудових відносинах з підприємством, та вони не виконують своїх посадових обов’язків у повному обсязі.
   
   
3. За увільненим працівником або працівником, який уклав контракт добровольця територіальної оборони, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток.