Статтею 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) визначено які періоди зараховують до роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, визначає. Зокрема, до такого стажу роботи зараховують:

• час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та зарплата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу) (пункт 2 частини першої статті 9 Закону про відпустки);
  
  
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (пункт 3 частини першої статті 9 Закону про відпустки).

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Тобто працівник фактично не працює, не отримує допомогу по державному соціальному страхуванню і за ним не зберігають середній заробіток.

Отже, підстави як призупинення дії трудового договору, для зарахування до стажу роботи для щорічної основної відпустки Закон про відпустки не містить.