Звертаємо увагу, що дія Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 р. № 2136 (далі — Закон № 2136), який є частиною законодавства про працю, поширюється на вступ, проходження та припинення державної служби в частині, не врегульованій Законом України «Про державну службу» (частина третя статті 5). Отже, публікуємо відповіді на запитання, які надійшли до НАДС.

Чи застосовуються положення статті 3 Закону № 2136 до державних службовців?

Питання переведення державних службовців та зміна істотних умов державної служби повністю врегульовано Законом України «Про державну службу» (далі — Закон), тому положення цієї статті до державних службовців не застосовуються.

Чи може державний службовець звільнитися за власним бажанням у строк, зазначений у його заяві, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташований державний орган?

Згідно з частиною третьою статті 86 Закону суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю. Закон № 2136 — це частина законодавства про працю, а його норми, визначені у статті 4 цього Закону, містять випадок, у якому працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві. Таким чином, положення статті 4 Закону № 2136 поширюються на державних службовців.

Це означає, що у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташований державний орган, та існування загрози для життя і здоров’я державного службовця він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Чи будуть скорочені основні щорічні відпустки державного службовця з 30 до 24 днів у зв’язку з набранням чинності Законом № 2136?

Відповідно до статті 5 Закону відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Закон № 2136 є частиною законодавства про працю, а тому застосовується до тих правовідносин, що виникають на державній службі, стосовно яких в Законі відсутнє правове регулювання.

Статтею 57 Закону визначено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Отже, кількість днів відпустки, яка надається державному службовця чітко визначена нормою Закону. Зважаючи на викладене, частина перша статті 12 Закону № 2136 не поширюється на державних службовців, тому кількість днів щорічної основної оплачуваної відпустки, визначена статтею 57 Закону для державних службовців, не скорочується.

Чи буде скасоване надання додаткових відпусток за стаж державної служби на час воєнного стану?

Згідно зі статтею 58 Закону за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Таким чином, додаткові відпустки, зокрема відпустки за вислугу років, можуть надаватися державним службовцям в установленому порядку.

Чи можна надавати відпустки відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 2136 на період дії воєнного стану на всій території України чи це стосується лише областей, в яких ведуться активні бойові дії?

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Зазначеною нормою закону скасовуються обмеження щодо 15-денного терміну надання відпустки без збереження заробітної плати за погодженням між працівником та роботодавцем. Як і раніше, відпустка без збереження заробітної плати надається виключно з ініціативи працівника.

Зазначені положення Закону не містять будь-яких територіальних обмежень чи умов щодо надання відпустки без збереження заробітної плати протягом періоду дії воєнного стану, тому, на думку НАДС, така відпустка може надаватись державним службовцям незалежно від місцезнаходження державного органу, в якому вони працюють.

Яким чином обраховуються святкові дні під час надання державним службовцям відпусток?

Частиною шостою статті 6 Закону № 2136 визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, статті 73 Кодексу законів про працю України, якою встановлено святкові і неробочі дні. Таким чином, обрахунок святкових днів під час надання державним службовцям відпусток здійснюється за загальними нормами (як звичайних календарних днів).

Чи збільшується для державних службовців тривалість робочого дня до 60 годин та тривалість робочого тижня у зв’язку з прийняттям Закону № 2136?

Ні, тривалість робочого дня та тижня не збільшується. Частиною першою та другою статті 56 Закону визначено, що тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень та для державних службовців установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Разом з тим згідно з частиною четвертою цієї статті Закону для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов’язані з’явитися на службу і працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час.

Чи табелювати передсвяткові дні, як такі, що на годину скорочені в умовах воєнного стану?

Ні. Відповідно до частини шостої статті 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 КЗпП України щодо скорочення тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів.

Чи звільняється керівник державного органу від відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати державному службовцю внаслідок ведення бойових дій?

Відповідно до статті 10 Закону № 2136 роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

В той же час, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності.

Вас може зацікавити
	Журнал «КАДРОВИК.UA» Головний кадровий журнал України, який визначає стратегію професійного розвитку працівників кадрової служби. Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад. Придбати видання