ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН УКРАЇНИ

від 4 листопада 2004 р. № 2152-IV
м. Київ

Про внесення змін до Закону України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»

Закон втратив чинність
(у зв’язку з втратою чинності Законом України
 від 18 січня 2001 року № 2240-III згідно із
 Законом України
 від 28 грудня 2014 року № 77-VIII)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 14, ст. 71; 2004 р., № 6, ст. 38) такі зміни:

1. Абзац другий частини десятої статті 35 викласти в такій редакції:

«Застрахованій особі, яка направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального закладу, допомога по тимчасовій непрацездатності надається за весь час перебування у санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку) у порядку і розмірах, встановлених цим Законом».

2. Частину першу статті 47 після слів «члени її сім’ї» доповнити словами «(а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі)».

3. Статтю 48 після слів «фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ» доповнити словами «навчальних закладів».

4. У статті 50:

— абзац перший частини першої доповнити словами «(крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України)»;

— доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Якщо через відсутність коштів на своїх банківських рахунках або через їх арешт страхувальник має заборгованість із виплати матеріального забезпечення, передбаченого цим Законом, більше ніж за один календарний місяць понад строки, встановлені статтею 52 цього Закону, за заявою застрахованої особи чи осіб, які мають право на одержання матеріального забезпечення, фінансування такого забезпечення здійснюється виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем реєстрації страхувальника з наступним відшкодуванням страхувальником виплачених Фондом коштів.

Виплата матеріального забезпечення особам, зазначеним в абзаці першому цієї частини, провадиться за списком (відомістю), наданим страхувальником, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок цих осіб (за їх заявою) через банківські установи.

Витрати за послуги банків здійснюються за рахунок коштів відділення Фонду з наступним відшкодуванням їх страхувальником.

Страхувальник щокварталу звітує перед виконавчою дирекцією відділення Фонду про компенсування витрат Фонду на виплату матеріального забезпечення застрахованим особам.

Підставою для виділення виконавчою дирекцією відділення Фонду коштів на фінансування матеріального забезпечення є надана страхувальником виписка банківської установи про відсутність коштів на банківських рахунках, довідка-розрахунок про суму допомоги, яку необхідно профінансувати, завірена в установленому порядку відповідними підписами посадових осіб та печаткою страхувальника, та заяви застрахованих осіб чи осіб, які мають право на одержання матеріального забезпечення, про фінансування матеріального забезпечення».

5. Перше речення частини першої статті 51 доповнити словами «а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи».

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

КОМЕНТАР

Ухвалений Верховною Радою України 4 листопада 2004 року за № 2152-ІV Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі — Закон № 2152-ІV) набрав чинності з дня опублікування, а саме з 26 листопада 2004 року.

Цим Законом внесено зміни до Закону України від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ (далі — Закон № 2240), які законодавчо визначили право застрахованої особи, що працює за сумісництвом, на одержання допомоги по тимчасовій непрацездатності*, вагітності та пологах, крім основного місця роботи ще й за сумісництвом на підставі копії листка непрацездатності, завіреної в установленому порядку за основним місцем роботи. Раніше такий механізм надання зазначених видів допомоги було визначено пунктом 21 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266.

Право застрахованої особи, яка працює за сумісництвом, на оплату листка непрацездатності за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця законодавчо було врегульовано з набранням чинності 29 квітня 2004 року змінами до Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. № 2213-ІІІ.

Закон № 2152 передбачає надання допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які після перенесених тяжких захворювань із стаціонару направляються на лікування в реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів, за весь період лікування з урахуванням часу проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Крім того, Закон № 2152 уточнює коло осіб, які мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах. До них віднесено, зокрема, осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, якщо вони є членами сім’ї застрахованих осіб. Також уточнюється, що до установ, санаторії-профілакторії яких частково фінансуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд), належать і навчальні заклади.

Прийняття Закону № 2152 дало змогу врегулювати питання виплати матеріального забезпечення, передбаченого Законом № 2240, застрахованим особам, що працюють на підприємствах, які через відсутність коштів на своїх банківських рахунках або через їх арешт мають заборгованість із виплати матеріального забезпечення більше ніж за один календарний місяць понад строки, визначені статтею 52 Закону № 2240. У такому разі за заявою застрахованої особи чи осіб, які мають право на одержання матеріального забезпечення згідно із Законом № 2240, його фінансування здійснюється виконавчими дирекціями відділень Фонду за місцем реєстрації страхувальника з наступним відшкодуванням страхувальником виплачених Фондом коштів. Законом визначено механізм виплати матеріального забезпечення застрахованим особам та звітування підприємства перед Фондом за витрачені кошти.
______________
*Ця допомога виплачується з шостого дня тимчасової непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Ірина Єременко,
заступник начальника управління — начальник відділу страхування
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
Міністерства праці та соціальної політики України