Ключовою гарантією забезпечення прав неконкурентоспроможних на ринку праці громадян є встановлення квот на працевлаштування осіб, що належать до відповідної категорії. Основні аспекти регулювання цього механізму закріплені в Законі України «Про зайнятість населення» (далі — Закон про зайнятість) та розробленому відповідно до нього Порядку надання роботодавцями Державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, що затверджені наказом Мінсоцполітики від 16.05.2013р.  № 271 (далі — Порядок № 271).

1. Законом визначено коло осіб, які користуються квотами на працевлаштування

Як слідує зі статті 14 Закону про зайнятість, до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зокрема, належать:

• один з батьків або особа, яка їх замінює і:
• має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;
• виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
• утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності) (п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону);
• діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу (п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону);
• особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування (п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону);
• молодь, яка закінчила або припинила навчання в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу (п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону);
• особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років (п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону);
• особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу (п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону);
• учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19–21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону).

Належність громадян до вказаних категорій та дія квоти протягом відповідного періоду підтверджуються документами, зазначеними в пункті 3.2 Порядку № 271.

2. Обов’язки щодо працевлаштування у рахунок квоти поширюється на певне коло роботодавців

Для працевлаштування осіб, зазначених у пунктах 1–5, 7–8 частини першої статті 14 Закону про зайнятість, встановлюється квота у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб. Для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років, встановлюється квота у розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб.

Роботодавці самостійно розраховують квоти з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці, та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286. На певні особливості розрахунку квоти звернули увагу органи Держпраці: якщо особа у звітному році отримала додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (зокрема, стала особою, якій до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років) і працювала у звітному році на умовах повної зайнятості, її необхідно враховувати при розрахунку квоти.

3. Про виконання квоти на працевлаштування роботодавець має інформувати органи Державної служби зайнятості

Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог ч. 2 ст. 14 Закону про зайнятість, про що роботодавці інформують щороку Державну службу зайнятості у встановленому нею порядку (лист Мінсоцполітики від 04.05.2016 р. № 137/06/186-16). Наведення письмового обґрунтування відмови в працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості, є для роботодавця обов’язковим.

Роботодавці щороку, не пізніше 01 лютого після звітного року, подають центру зайнятості інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Відповідна форма визначається у додатку до Порядку № 271.

Можливість працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, за сприяння Державної служби зайнятості зазначається роботодавцем при поданні форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316. На цьому було зроблено акцент у листі Міністерства від 05.11.2015 р. № 430/021/106-15.

4. За невиконання квоти для працевлаштування передбачено відповідальність

Відповідно до статті 53 Закону у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону про зайнятість, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

5. Роботодавці можуть звернутися у передбачених законодавством випадках за допомогою до служби зайнятості

Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування категорії громадян, що неконкурентоспроможні на ринку праці до Державної служби зайнятості (ч. 3 ст. 14 Закону про зайнятість). Адже одним із завдань Служби відповідно до її Положення про ДСЗ є додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці.