Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, в ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР гарантоване право на щорічну додаткову оплачувану відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Однак роботодавці зіштовхуються із суперечками із працівниками, коли складаються ситуації при яких працівник до закінчення календарного року звільняється з одного робочого місяця і працевлаштовується на нове.

Чи повинен в такому разі новий роботодавець надавати таку додаткову відпустку на дітей за той же календарний рік, якщо працівник не надав жодного документу, який би підтвердив, що працівник не скористався свої право на таку відпустку за попереднім місцем роботи або ж не отримав за неї грошову компенсацію при звільненні?

Мінекономіки в листі від 08.02.2022 р. № 4712-06/6091-09 вказує на те, що при звільненні працівнику мають виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової соціальної відпустки.

Разом з тим, якщо після звільнення з таким працівником укладено новий трудовий договір, на новому місці роботи роботодавець не несе обов’язку щодо надання цьому працівнику невикористаної за попереднім місцем роботи додаткової соціальної відпустки.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання