Аналіз співвідношення звільнення за власним бажанням та за угодою сторін в аспекті переваг для працівника та роботодавця.

У разі звільнення за угодою сторін

Переваги працівника:

• Можливість узгодження строку звільнення сторонами п. 1, ст. 36 КЗпП: «Підставою припинення трудового договору є угода сторін».
• Коротший термін початку виплати допомоги по безробіттю ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»: «Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня». А виплата допомоги по безробіттю у випадку звільнення за угодою сторін починається з 8-го дня з дня постановлення на облік у центр зайнятості (ч. 3 ст. 22).
• В той же час, скорочена виплата по безробіттю і становить 270 днів замість 360 днів (п. 1 ч. 5 ст. 31 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»: «Тривалість виплати допомоги по безробіттю… скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів)».

Переваги роботодавця:

• Відкликання заяви про звільнення не має юридичних наслідків (АЛЕ, як зазначено у постанові ВС від 21.11.2018 р. (КАС), це може свідчити про відсутність волевиявлення у працівника).
• Можна звільнити у період тимчасової непрацездатності.
• Роботодавець не зобов’язаний погоджувати звільнення із органами профспілкової організації та працевлаштовувати працівника.

У разі звільнення за власним бажанням

Переваги для працівника:

• Можливість відкликання заяви конклюдентними діями.
• Потрібне лише волевиявлення працівника.
• Можливість дострокового звільнення за власним бажанням.

Переваги для роботодавця:

• Працівник зобов’язаний попередити за 2 тижні та відпрацювати цей термін.
• Можна звільнити у період тимчасової непрацездатності (як і при звільненні за угодою).

Вас може зацікавити
	Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них розроблена у відповідності до типової форми № П-10, яку затверджено наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року № 277. ЇЇ ведення є обов’язковим на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Придбати видання

Максим Панченко