Мінекономрозвитку у листі від 28.04.2021 р. № 4706-06/25564-07 розглянуло питання щодо окремих положень законодавства стосовно застосування гнучкого режиму роботи.
Частиною першою статті 60 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), зокрема, встановлено, що за письмовим погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу.
Згідно з частиною третьою статті 60 КЗпП гнучкий режим робочого часу — це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.
Отже, вищевказані норми КЗпП саме і передбачають можливість встановлення, зокрема, на підприємстві, в установі, організації індивідуального режиму роботи працівника.
Відповідно до частини четвертої статті 60 КЗпП гнучкий режим робочого часу передбачає: фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини; змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу; час перерви для відпочинку і харчування.
Зауважимо, що норми статті 60 КЗпП не містять заборони встановлювати графік робити з гнучким режимом робочого часу лише протягом окремих днів тижня. Так само не обмежується можливість при гнучкому режимі робочого часу передбачати фіксований час лише в окремі дні тижня.
Оскільки встановлення гнучкого режиму робочого часу, як правило, передбачає письмове погодження між працівником і власником підприємства, установи, організації, на нашу думку, сторони мають узгодити між собою умови його застосування (години, що належать до змінного/фіксованого часу, порядок обліку та оплати годин роботи, обліковий період, строк, на який він запроваджується, тощо).
При цьому відповідно до частини дев’ятої статті 60 КЗпП власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний, зокрема, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.
Первинним документом з обліку використання робочого часу, розрахунку з працівниками щодо заробітної плати, отримання даних про відпрацьований час є табель обліку використання робочого часу, типова форма якого (№ П-5) затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, нічні години роботи, години роботи у вихідні, святкові та неробочі дні.
Враховуючи наведене, а також норми частини одинадцятої статті 60 КЗпП, якою передбачено, що запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників, у разі, якщо години роботи (в тому числі у змінному періоді роботи) припадають на нічний час, їх оплата проводиться відповідно до статті 108 КЗпП.
Разом з тим відповідно до частини десятої статті 60 КЗпП власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду, норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.
Отже, якщо трудовий розпорядок на підприємстві, в установі, організації, визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, не передбачає години роботи вночі, робота не має безперервного характеру, що зумовлює необхідність дотримання норми тривалості робочого часу за певний обліковий період (як у випадку з підсумованим обліком робочого часу), на нашу думку, період змінного часу працівника доцільно визначати в межах денної тривалості робочого часу.
Статтею 73 КЗпП визначено перелік святкових та неробочих днів, робота в які не проводиться. У разі залучення до роботи в зазначені дні вона компенсується відповідно до статті 107 КЗпП. Оплата у подвійному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Принагідно інформуємо, що у разі якщо працівник протягом відповідного періоду відпрацював усі години, то заробітна плата нараховується в повному обсязі за умовами трудового договору, у разі укладання трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу або невиконання норми часу — пропорційно відпрацьованому часу.
Вас може зацікавити
Головний кадровий журнал України, який визначає стратегію професійного розвитку працівників кадрової служби. Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама