Верховний Суд розглянув судовий спір звільненого працівника із його роботодавцем щодо звільнення у зв’язку із закінчення строку на який укладався трудовий договір.

В цій справі екс-працівник був прийняти на роботу в 2010 році та неодноразово переводився із однієї посади на іншу. В останній раз із ним уклали строковий трудовий договір. Надалі його звільнили з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору.

Працівник же заявив свій позов до суду через те, що уважає своє звільнення незаконним, оскільки він фактично здійснював трудову діяльність на підставі безстрокового трудового договору ще із 2010 року.

Рішенням місцевого суду в задоволенні позову особі відмовили. Суд першої інстанції виходив із тих обставин, що позивач працював у відповідача на умовах строкового трудового договору, з укладенням якого він погодився. Звільнення особи із роботи у зв’язку із закінченням строку трудового договору проведено відповідачем із дотриманням вимог чинного трудового законодавства.

Далі апеляційний суд скасував рішення місцевого суду і ухвалив нове рішення про скасування наказу про звільнення. Апеляційний суд вирішив поновити особу на посаді та стягнути з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Потім ця справа перейшла до Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, які постанову апеляційного суду скасували, а справу передали на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

І вже цього разу апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції — без змін.