Верховний Суд наголосив, що ч. 5 ст. 235 КЗпП України передбачає лише, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Чинне законодавство передбачає право працівника на зміну дати звільнення у зв’язку із затримкою видачі трудової книжки і у такому разі днем звільнення вважається день її видачі. Втім, така зміна дати передбачає лише перенесення дати звільнення, а не поновлення працівника на роботі на вказаний період.

Іншої відповідальності власника або уповноваженого ним органу, а також інших, в тому числі і додаткових, гарантій для працівника ця правова норма не передбачає. Не передбачені вони і рештою чинних нормативно-правових актів.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначив, що відповідно до чинного законодавства України, яке регулює питання несвоєчасної видачі працівнику трудової книжки, останній має право на зміну дати звільнення та отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Водночас, законодавство не передбачає, що за час затримки видачі трудової книжки за працівником зберігається місце роботи і цей період вважається таким, що дає працівникові право на відпустку.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення на користь працівника компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток у вказаний період.

Постанова КАС ВС від 09.09.2021 р. у справі № 360/3096/20.

Вас може зацікавити
	Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них розроблена у відповідності до типової форми № П-10, яку затверджено наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року № 277. ЇЇ ведення є обов’язковим на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Придбати видання