Ольга (ім’я змінено) працює у Кропивницькому вчителем на тимчасовій посаді. Коли термін її трудового договору добігав кінця, жінка завагітніла. Директор школи не зважив на особливий стан вчительки та попередив її про звільнення.

Ольга здивувалася, адже думала, що закон забороняє звільняти вагітних. Шукати нову роботу у жінки не було можливості, тому вона вирішила звернутися за допомогою до Управління Держпраці.

Як виявилося, Ольга була права. Інспектор праці телефоном роз’яснила директору школи, що стаття 184 Кодексу законів про працю України забороняє звільнення вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням (причому, на рівнозначну посаду).

Обов’язкове працевлаштування вагітних жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. Тобто роботодавець не має правових підстав для звільнення Ольги.

Директор прислухався до аргументів фахівця і спільними зусиллями був знайдений вихід: надання щорічної відпустки до настання права на відпустку по вагітності та пологах. Так Ольга не втратила роботу, а директор школи не порушив законодавство про працю.