Пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власникові або уповноваженому ним органу. Питання, пов’язані із розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, вирішуються відповідно до положень Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про державну службу», у разі їх наявності.

Згідно з ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», держслужбовця попереджають про наступне звільнення у разі скорочення штату (чисельності, посади), реорганізації чи ліквідації держоргану у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно держслужбовцю можуть пропонувати будь-яку вакантну посаду держслужби у тому самому держоргані (за наявності). При цьому не застосовують положення законодавства про працю щодо отримання згоди профспілки на звільнення. У разі звільнення з державної служби з вищезгаданих підстав державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, тобто в день звільнення. Проте, для держслужбовців такий строк збільшили до 7 днів. Тому держслужбовцям при звільненні за скороченням можуть видавати трудову книжку та проводити розрахунок протягом 7 днів з дня звільнення.

Державний службовець, якого було звільнено, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб’єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Отже, процедура скорочення держслужбовців має такі особливості:

1. Письмове попередження за 30 днів до дня звільнення.
   
   
2. Роботодавець не зобов’язаний переводити працівника на іншу посаду. Не застосовують положення ч. 2 ст. 40 КЗпП — звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Тобто, немає вже обов’язку у роботодавця переводити працівника, за його згодою, на іншу роботу.
   
   
3. Не має обов’язку пропонувати вакантну посаду. Держслужбовцю можуть пропонувати будь-яку вакантну посаду держслужби у тому самому держоргані (за наявності). Тобто, пропозиція державному службовцю вакантної посади є правом суб’єкта призначення або керівника державної служби, а не обов’язком.
   
   
4. Не має переважного права на залишення на роботі. Не застосовується положення ч. 2 ст. 49² КЗпП — переважне право на залишення на роботі.
   
   
5. Згода профспілки на звільнення держслужбовця не отримується. За 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
   
   
6. Звільнення може бути у період лікарняного або відпустки.
   
   
7. Розрахунок при звільненні — 7 днів.
   
   
8. Розмір вихідної допомоги — дві середні місячні зарплати.
   
   
9. Протягом 6 місяців з дня звільнення може бути призначений на таку саму посаду за умови, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Надія Лосєва