Розірвання трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП (підстави втрати довіри) не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов’язкової умови для звільнення працівника.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 2 червня 2021 року у справі № 592/8437/20.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вважав своє звільнення незаконним та таким, що відбулось з порушенням трудового законодавства, оскільки факт виявлення нестачі цінностей не є правовою підставою для визнання його вини та звільнення у зв’язку з цим з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП.

Позиція ВС

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов:

1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо);
2) винна дія працівника;
3) втрата довір’я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим, ця норма не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов’язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір’я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).