Які роботи можна віднести до сезонних

Сезонні — це тимчасові роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов здійснюються не впродовж року, а протягом певного періоду (сезону), який не повинен тривати довше 6-ти місяців.

КМУ постановою від 28.03.1997 р. № 278 затвердив Список сезонних робіт та галузей, яким потрібно керуватися працедавцям у випадку прийняття співробітника-сезонника. Це громадяни, зайняті у лісовій промисловості та лісовому господарстві, торф’яній промисловості, с/г, переробній галузі промисловості, санаторно-курортних закладах та закладах відпочинку, транспортно-дорожніх комплексах.

Працедавцям важливо пам’ятати, що співробітник-сезонник має ті самі гарантії та права, що й співробітник, працевлаштований на постійну роботу. Особливості регулювання роботи співробітників-сезонників визначені Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 р. № 310-09 (далі — Указ № 310).

Оформлення трудових відносин

Згідно з вимогами ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), співробітник не допускається до роботи, якщо трудовий договір (далі — ТД) не укладено (він має бути оформлений наказом/розпорядженням керівника), та не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації держполітики з адміністрування ЄСВ про прийняття співробітника на роботу в порядку, визначеному КМУ.

Оформлювати трудові відносини з сезонним співробітником потрібно, дотримуючись вимог ст. 24 КЗпП і доречно буде укласти саме строковий ТД (на період здійснення певної роботи, термін якої не перевищуватиме тривалість сезону).

Укладаючи договір, працедавець в наказі обов’язково має вказати, що співробітник приймається на сезонну роботу (це є вимогою Указу № 310) і, безумовно, громадянин, який працевлаштовується на сезонну роботу, має бути попереджений про це під час укладення ТД. Тобто, особа має розуміти, що її робота є тимчасовою та обмежена певним строком в межах сезону.

Чинне законодавство не дозволяє встановлювати випробування співробітнику, який приймається на сезонні роботи. Подібна заборона встановлена як в Указі № 310, так і в ст. 26 КЗпП.

До старту роботи співробітника за укладеним ТД працедавець повинен:

• Ознайомити його з правами, обов’язками та поінформувати під розписку про умови праці, присутні на його робочому місці небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які ще потрібно усунути, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я; ознайомити з правами, пільгами та компенсаціями за працю в зазначених умовах згідно з законодавством та колдоговором.
• Ознайомити з ПВТР та колдоговором.
• Показати робоче місце, забезпечити засобами/знаряддями, які потрібні для виконання роботи.
• Провести інструктаж (техніка безпеки, виробнича санітарія, гігієна праці, протипожежна охорона).

Оплата праці

Сезонний співробітник може розраховувати на оплату праці відповідно до актів законодавства та колдоговору на підставі укладеного ТД.

Згідно з вимогами ст. 24 Закону «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108), ст. 115 КЗпП, заробіток має виплачуватися співробітнику регулярно в робочі дні у терміни, встановлені колдоговором/нормативним актом працедавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (а в разі відсутності — представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом), двічі на місяць (не рідше) через проміжок часу, що не перевищує 16 к. д., та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Мінімальний розмір зарплати за виконану співробітником місячну (годинну) норму праці не може бути меншим за мінімальну зарплату, яка встановлена державою одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Наразі мінімальна зарплата становить 6000 грн на місяць та 36,11 грн за годину (ст. 8 Закону № 108).

Соціальні гарантії співробітників-сезонників

Сезонні співробітники мають права та гарантії, аналогічні правам та гарантіям постійних співробітників. Сезонникам оплачується час щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно до відпрацьованого часу; тимчасова непрацездатність; на час виконання державних/громадських обов’язків (якщо вони можуть здійснюватися у робочий час) за співробітником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток); відшкодовуються витрати, якщо співробітник направляється працювати в іншу місцевість (якщо є попередня домовленість), компенсується вартість проїзду співробітника та членів його сім’ї; витрати, пов’язані з перевезенням майна; добові за час перебування в дорозі; зарплата за дні збору в дорогу та влаштування на новому місці проживання (не більше 6-ти днів), а також за час перебування в дорозі.

Загалом, гарантії та компенсації працівникам закріплені в главі VIII КЗпП, яких повинен дотримуватися працедавець щодо співробітників-сезонників.

Потребує уваги і судова практика щодо дотримання працедавцями гарантій сезонних співробітників, яка, з одного боку, виконує правозахисну функцію, а з іншого — правозастосовну.

Наприклад, в п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 звернув увагу, що навіть у випадку звільнення співробітника прийнятого на сезонну роботу у зв’язку з закінченням строку договору, на нього поширюються гарантії, передбачені ч. 3 ст. 184 КЗпП, якщо такий співробітник: вагітна жінка і жінка, яка має дітей до 3-х р. (до 6-ти р. — ч. 6 ст. 179 КЗпП), одинока матір, яка має дитину віком до 14 р./дитину з інвалідністю.

Відпустка

Співробітники-сезонники мають право на щорічну відпустку.

Сезонникам, а також тимчасовим співробітникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу (ст. 6 Закону «Про відпустки » від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, далі — Закон № 504). Поряд зі щорічною відпусткою, сезонному співробітнику надаються інші види відпусток у загальному порядку, визначеному Законом № 504.

Якщо співробітник-сезонник звільняється у зв’язку із закінченням строку ТД, невикористані дні відпустки можуть за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк ТД. Тоді чинність ТД продовжується до закінчення відпустки.

Звільнення сезонників

Одна з підстав припинення ТД — закінчення його строку. Не рахуються випадки, коли трудові відносини фактично тривають і ні працедавець, ні сезонник не вимагають їх припинення (ст. 36 КЗпП).

Для уникнення непорозумінь між працедавцем та сезонним співробітником рекомендується завчасно письмово нагадувати такому співробітнику про завершення строку ТД.

Якщо співробітник-сезонник хоче припинити трудові відносини за власним бажанням, то він має попередити працедавця про своє бажання письмово за 3 дні.

Працедавець також не позбавлений права розірвати строковий ТД з сезонним співробітником зі своєї ініціативи з підстав, передбачених КЗпП.

Водночас Указом № 310 передбачені додаткові підстави для припинення ТД зі співробітником-сезонником, а саме у разі:

• коли, закінчилися роботи на термін понад 14 днів (причини пов’язані з виробничим характером роботи/скороченням робіт);
• якщо співробітник не з’являється на роботі безперервно впродовж понад 1 міс. (причина — тимчасова непрацездатність).

У випадку наявності судового спору щодо незаконного звільнення сезонного співробітника, йому суд у разі задоволення позову може присудити виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до поновлення на роботі або закінчення терміну роботи за договором, але не більш як за 3 місяці.

Вас може зацікавити
	Журнал «КАДРОВИК.UA» Головний кадровий журнал України, який визначає стратегію професійного розвитку працівників кадрової служби. Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад. Придбати видання

Валерія Гудій