Право працівників на отримання щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці визначається у відповідності до вимог Списку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1290.

Тривалість такої відпустки передбачається колективним договором (або трудовим договором) на підставі результатів проведеної атестації робочих місць за умовами праці та часу фактичної зайнятості працівників зазначених вище умовах.

Пунктом 10 Порядку застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 р. № 16 визначено, що у розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.

Розрахунок має вестись від повної або скороченої тривалості робочого дня, визначеної вимогами чинного законодавства.

Таким чином, працівники, яким було встановлено неповний робочий день (3 години на день при 8 годинному повному робочому дні), не мають права на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання