МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 12 грудня 2016 р. № 488/0/22-16

Про надання відповіді [щодо укладення трудового договору]

Юридичним департаментом Міністерства розглянуто Ваш лист від 10.11.2016 і в межах компетенції повідомляється наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі.

Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору і фізичною особою (пункт 6 частини першої статті 24 КЗпП).

Зазначена норма КЗпП зобов’язує укладати нові договори у письмовій формі між працівником та фізичною особою, роботодавцем.

Поняття «фізична особа — підприємець» в сукупності теж охоплюється поняттям «фізична особа», оскільки громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур лише набуває нової ознаки — «підприємець», не втрачаючи при цьому статусу фізичної особи.

Згідно зі статтею 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, працівник не може бути допущений до роботи без:

1) оформлення локального акта роботодавця про прийняття на роботу;

2) укладеного у письмовій формі трудового договору;

3) повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття на роботу.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, рекомендаційний та необов’язковий характер.