На сумісника поширюються всі гарантії працівника, передбачені КЗпП, а отже, звільнення такого працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці, у тому числі, і у зв’язку із прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником, не відповідає вимогам трудового законодавства.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 3 червня 2020 року у справі № 757/42264/16-ц.

Обставини справи

Позовна заява мотивована тим, що позивачку було зараховано на посаду лікаря за зовнішнім сумісництвом. Вказувала, що їй надано відпустку без збереження заробітної плати, вона була на лікуванні. Та у цей період її звільнили.

Позивачка просила суд: визнати наказ про звільнення незаконним, скасувати його, поновити її на посаді лікаря.

Місцевий суд відмовив у задоволенні позову, апеляційний суд погодився з цим рішенням.

Позиція ВС

ВС скасував постанову апеляційного суду, з огляду на таке.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів» судами роз’яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина 3 стаття 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівник перебував у відпустці.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги про те, що на сумісника поширюються всі гарантії працівника, а, отже, його неможливо звільнити під час перебування у відпустці, оскільки звільнення працівника-сумісника у зв’язку із прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником, є звільненням з ініціативи роботодавця.

Посилання апеляційного суду на те, що позивачка працює на іншій роботі і її права не порушені, не має правового значення, оскільки дотримання трудових прав працівників, у тому числі, які працюють за сумісництвом, є загальнообов’язковим.