Припинення виконання обов’язків працівника на умовах суміщення з ініціативи роботодавця відповідно до статті 32 КЗпП України не є його звільненням, а є лише увільненням від виконання роботи за суміщуваною посадою. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/25292/18.

Суд встановив, що згідно з наказом генерального директора КП ОСОБІ_2, як начальнику служби безпеки та кадрового забезпечення, дозволено суміщення професії провідного професіонала з антикорупційної діяльності підприємства на період вакансії з обсягом робіт у межах дії посадової інструкції, з доплатою у розмірі 90% посадового окладу професіонала з антикорупційної діяльності.

Згодом відповідно до наказу «Про зміни істотних умов праці» зазначений наказ вважався таким, що втратив чинність, а ОСОБА_1 було попереджено про наступні зміни умов праці та звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, у разі відмови від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці.

На посаду провідного професіонала з антикорупційної діяльності був призначений інший працівник з оплатою 100% посадового окладу, а пізніше ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 3 статті 38 КЗпП України.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову про скасування наказу, поновлення суміщення посади, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

Верховний Суд прийняв постанову з огляду на таке. Правова конструкція суміщення професій (посад) виходить з того, що вакантна посада за відповідною професією є в штатному розписі, але залишається вільною. У зв’язку із зайняттям посади професіонала з антикорупційної діяльності на постійній основі іншим працівником, суміщення посад ОСОБА_1 було припинене за ініціативою роботодавця відповідно до статті 32 КЗпП України і таке припинення суміщення було оформлене відповідним наказом.

Припинення суміщення ОСОБА_1 відповідає КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 поряд із своєю основною роботою за суміщенням виконував додатково роботу професіонала з антикорупційної діяльності в межах робочого часу, на період дії вакансії, яка пізніше була заповнена іншою особою на постійній основі.

Верховний Суд зазначив, що зміна умов праці працівника за посадою за суміщенням, у тому числі увільнення його від встановлених обов’язків за цією посадою, не є звільненням з роботи, а є увільненням від виконання тільки цих обов’язків і тільки за цією посадою. При цьому працівник залишається виконувати обов’язки за основною посадою. Прийняття на встановлену посаду працівника є підставою для увільнення від виконання цих обов’язків працівника, який виконує їх за суміщенням.