Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець — це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці, які постійно проживають в Україні, можуть працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.
Статтею 42 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців, за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі — дозвіл) на кожній посаді.
Праця іноземних високооплачуваних професіоналів може застосовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строк дії дозволу за основним місцем роботи.
Іноземний найманий працівник може суміщати роботу на посаді, визначену дозволом, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року.
Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов’язане з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Дозвіл не потрібен для працевлаштування:
іноземців, які постійно проживають в Україні;
іноземців, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
іноземців, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;
працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
іноземців, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у закладах фахової передвищої та вищої освіти на їх запрошення;
інших іноземців у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Роботодавець отримує також дозвіл для таких категорій осіб, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України:
відряджених іноземних працівників;
внутрішньокорпоративних цесіонаріїв;
іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Особливими категоріями іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні, є:
іноземні високооплачувані професіонали;
засновники та/або учасники, та/або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні;
випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;
іноземні працівники творчих професій;
іноземні ІТ-професіонали.
Для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (регіонального центру зайнятості), за місцезнаходженням підприємства чи установи такі документи:
заяву за формою, встановленою постановою Кабінетом Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 858 «Про затвердження форм заяв для отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, продовження строку дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, внесення змін до дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства», в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
копії сторінок паспортного документа іноземця з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;
кольорову фотокартка іноземця розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
копію проекту трудового договору (контракту) з іноземцем, посвідчена роботодавцем.
Для працевлаштування окремих категорій іноземців роботодавець додатково подає документи, визначені Законом України «Про зайнятість населення», наприклад, щодо відряджених іноземних працівників − копію договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців, які направлені іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (надання послуг)
Дозвіл видається на строк:
дії трудового договору (контракту), але не більш як на три роки — для особливих категорій іноземців, до яких належать: іноземні високооплачувані професіонали; засновники та/або учасники, та/або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні; випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України; іноземні працівники творчих професій; іноземні ІТ-професіонали;
дії договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, але не більш як на три роки — для відряджених іноземних працівників;
дії рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця на роботу в Україну та контракту, укладеного між іноземцем та іноземним суб’єктом господарювання, про переведення на роботу в Україну — для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв;
дії трудового договору (контракту), але не більш як на один рік — для всіх інших іноземних найманих працівників.
За видачу дозволу на застосування праці іноземців справляється плата, розмір якої залежить від строку дії виданого дозволу та може становити від двох до шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем подані документи (з 1 січня 2021 року — 2270 грн.).
Заява про видачу дозволу на застосування праці іноземців розглядається протягом семи робочих днів з дня отримання відповідної заяви.
Вас може зацікавити
Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама