Роботодавець відмовив жінці у працевлаштування у зв’язку з тим, що вона одинока мати, яка має маленьку дитину. Що необхідно знати та як реагувати у такій ситуації?

Відповідно до положень ст. 21 Кодексу Законів про працю України (далі — КЗпП) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до положень ст. 22 КЗпП забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Згідно зі ст. 184 КЗпП забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Варто зауважити, що відповідно до ст. 26 КЗпП випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.

Тож, якщо відносно одинокої жінки-матері, яка має дитину до 14 років або дитину з інвалідністю, порушені норми трудового законодавства їй необхідно звернутися до суду для остаточного розв’язання питання із захисту права на працю.