Перевагою роботи за трудовим договором є гарантованість відпочинку. Це право забезпечується, зокрема, надання працівникам неробочих днів.
Неробочими слід вважати дні, в які робота на підприємствах, в установах, організаціях не проводиться (стаття 67 Кодексу законів про працю України). Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день за 5-денного робочого тижня встановлюється графіком роботи підприємства, який погоджується з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації, і, зазвичай, має надаватися поспіль із загальним вихідним днем. Відповідно до ст. 73 КЗпП робота також не проводиться у святкові дні та дні релігійних свят.
Усунути непорозуміння між працівниками і роботодавцями з приводу законності залучення до роботи на свята й вихідні допоможуть норми трудового законодавства і роз’яснення компетентних органів.
1. Допустимість залучення до роботи у неробочі дні у виняткових випадках
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається лише у таких виняткових випадках: — для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; — для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, їх загибелі або псування майна; — для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; — для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення (ч. 2 ст. 71 КЗпП).
На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються місцевими радами (ст. 68 КЗпП). Окрім того, законодавець визначив особливості організації відпочинку на безперервних виробництвах (ст. 69 КЗпП).
2. Специфічна процедура залучення до роботи у неробочі дні
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати:
фактичну підставу, передбачену ч. 2 ст. 71 КЗпП;
дозвіл профспілкової організації (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника;
згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, крім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.
У наказі про роботу у вихідний день обов’язково зазначається:
підстава залучення працівників до роботи;
прізвища, імена, по батькові і посади всіх працівників, які працюватимуть у цей день;
спосіб компенсації за роботу у вихідний день кожному працівнику.
3. Працівникам гарантується підвищена оплата праці за роботу в неробочі дні
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП). Робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:
відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму (ст. 107 КЗпП).
Специфіку має оплата роботи у вихідні й святкові дні при підсумованому обліку робочого часу. У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена у подвійному розмірі. На це звертає увагу Мінсоцполітики у листі від 17.02.2012 р. № 51/13/116-12.
4. Можливість компенсації роботи у неробочі дні наданням іншого дня відпочинку
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку (ст. 107 КЗпП). «Відгул» або інший день відпочинку надається за згодою сторін. Фахівці з кадрової справи зазначають, що одночасно оплата у підвищеному розмірі та надання відгулу не допускається. При наданні відгулу робота у вихідний день не оплачується у підвищеному розмірі; не передбачено і оплати дня відпочинку. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін. Про це вказує Мінсоцполітики в своєму листі від 29.12.2009 р. № 853/13/84-09.
5. Встановлено додаткові переваги для окремих категорій працівників
Трудове законодавство встановлює заборону на залучення окремих категорій працівників до робіт у вихідні дні, а саме:
працівників, яким не виповнилося вісімнадцять років; вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років;
батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
опікунів (піклувальників).
Стаття 192 КЗпП забороняє залучати до робіт у вихідні дні осіб молодше 18 років. Окрім того, залучення громадян похилого віку до роботи у вихідні дні допускається тільки за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров’я (ст. 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»).
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама