Новий рік (1 січня) та Різдво Христове (7 січня і 25 грудня) визнані в Україні як святкові дні. За загальним правилом залучення робітника до роботи у вихідний, святковий або неробочий день, не установлений графіком змінності (виходу на роботу), забороняється.

Між тим, відповідно до абзацу 3 статті 73 КЗпП України у зазначені дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 КЗпП України.

Так, відповідно до статті 71 КЗпП залучення окремих працівників до роботи допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, а саме:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні та святкові дні, у тому числі на Новий рік та Різдво Христове, провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Робота у вихідні, святкові або неробочі дні компенсується відповідно до статті 107 КЗпП України.

Зокрема робота у зазначені дні оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Водночас на бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.