З початку запровадження карантину в Україні, з 12 березня 2020 року, все більш суб’єктів господарювання опановують нові умови роботи. Проте деякі підприємства вимушені зупинити роботу.
Статтею 34 Кодексу законів про працю України визначено, що простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (абзац перший статті 113 Кодексу законів про працю України).
Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визначено Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон).
Відповідно до статті 22 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання в неї страхового випадку.
Разом з тим Законом встановлено підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, зокрема, статтею 23 Закону визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Отже, період простою підприємства не належить до переліку підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, встановлених статтею 23 Закону.
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (стаття 31 Закону).
Порядок і умови видачі листка непрацездатності визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455, яка не містить положення, згідно з яким листок непрацездатності не видається у період простою підприємства.
Виходячи із зазначеного, під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися працівнику на загальних підставах. При цьому розрахунок середньої заробітної плати для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266.
Аналогічне роз’яснення надано Мінсоцполітики України у листі від 23.06.2020 р. № 6387/0/290-20/45.
Вас може зацікавити
Обов’язок роботодавця вести Журнал реєстрації листків непрацездатності передбачений статтею 739 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама