Допомогу з тимчасової непрацездатності надають застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату зарплати. Фонд соціального страхування України виплачує застрахованій особі допомогу з тимчасової непрацездатності внаслідок:
захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням;
перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під меднаглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій.
Ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року (із змінами та доповненнями), встановлено, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 440.
Відповідно до абз. 1 п. 2 ст.22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» працівник має право на допомогу з тимчасової непрацездатності, починаючи з шостого дня непрацездатності незалежно від звільнення в період непрацездатності.
Документом вищої юридичної сили, що регулює питання матеріального забезпечення застрахованих осіб у випадку їх тимчасової непрацездатності є Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким встановлено, що допомогу з тимчасової працездатності виплачують незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Отже, відповідно до норм Закону роботодавець гарантує отримання допомоги за перші п’ять днів хвороби, а Фонд — за всі наступні.
Звертаємо увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» від 26.06.2015 р. № 440 є підзаконним актом, яким роз’яснюється механізм для роботодавця, а не встановлюються нові норми чи скасовуються чинні.
Зокрема п. 4 цього Порядку містить відсильну норму до ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якою передбачено підстави для відмови в оплаті днів тимчасової непрацездатності:
у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;
у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Норми відповідної статті не містять такої підстави для відмови в оплаті лікарняного, як «звільнення під час тимчасової непрацездатності».
Отже, необхідно дотримуватися норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якими гарантовано виплату допомогу з тимчасової непрацездатності працівнику незалежно від звільнення.
Вас може зацікавити
Обов’язок роботодавця вести Журнал реєстрації листків непрацездатності передбачений статтею 739 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама