Роботодавець, при звільненні за ст. 38 КЗпП (за власним бажанням), може звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але з зазначенням дати звільнення. Відповідний висновок містить постанова ВС/КЦС від 04.11.2020 р. № 753/1181/18.

Розглянутий трудовий спір полягав в тому, що 7 грудня 2015 року працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням того ж дня — із 7 грудня 2015 року. Проте вже наступного дня, 8 грудня 2015 року, у зв’язку з поганим самопочуттям, працівник звернувся до лікаря, отримав лікарняний і в той же день направив роботодавцю кур’єром заяву про відкликання своєї заяви про звільнення від 7 грудня 2015 року. Але незважаючи на це, після завершення лікарняного працівник вийшов на роботу, де йому повідомили про його звільнення датою 7 грудня 2015 року.

На переконання працівника, наказ про його звільнення незаконний, оскільки в порушення ст. 38 КЗпП його звільнили до закінчення двотижневого строку з дня попередження роботодавця про звільнення.

Однак Верховний Суд вказує на те, що за змістом ст. 38 КЗпП сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.

Тому ВС/КЦС уважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про поновлення працівника на роботі. Звільнення здійснили за ініціативою працівника з проханням звільнити його у визначену ним дату, а тому право на відкликання своєї заяви про звільнення у позивача було лише до моменту звільнення.

Вас може зацікавити
	Журнал реєстрації листків непрацездатності Обов’язок роботодавця вести Журнал реєстрації листків непрацездатності передбачений статтею 739 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Придбати видання