02.11.2020 групою народних депутатів було зареєстровано законопроект № 4303 «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

В контексті трудового права варто відзначити надзвичайно небезпечні положення, що містить зазначений законопроект, а саме — ним вводиться в українське правове поле термін «гіг-працівника» та регулювання роботи таких працівників за негативними шаблонами гіг-економіки, що вже продемонстрували масу негативів як для працівників, так і для економіки в цілому в багатьох країнах.

Навіть у символічному і термінологічному вимірі компанії-платформи самі уникають поняття «гіг-працівник» та «гіг-економіка», називаючи таких працівників «вільними агентами», адже гіг-дискурс має надзвичайно негативні конотації. Втім, український законодавець прагне закріпити подібний феномен на нормативному рівні.

Більше того, даний законопроект входить в значний конфлікт з нещодавно розробленим Міністерством економіки проектом про ознаки трудових відносин, який, зокрема, покликаний на врегулювання проблеми гіг-економіки.

Що конкретно пропонує законопроект № 4303?

Метою законопроекту визначено «стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні шляхом створення сприятливих умов для ведення технологічного та інноваційного бізнесу, залучення інвестицій, розбудови цифрової інфраструктури, залучення талановитих працівників з усього світу, стимулювання створення вітчизняних інноваційних продуктів в сфері інформаційних та інформаційно-комунікаційних технологій, формування в Україні економіки знань».

Законопроект регулює відносини пов’язані з широко розрекламованим проектом Мінцифри «Дія City». Як зазначають розробники: «Дія City — це цифрова бізнес-країна, в якій не існує меж для інвестицій, створення робочих місць чи розробки новітніх технологій. Українці та підприємці з усього світу матимуть можливість швидко реалізовувати найамбітніші інноваційні та бізнес ідеї без втручання держави».

Втім, цілком адекватна мета входить в конфлікт з подальшим добробутом та трудовими гарантіями працівників, залучених до роботи у даній сфері.

У п. 7 ст. 4 законопроекту зазначено: «Для здійснення господарської діяльності резидент Дія Сіті має право залучати працівників на підставі трудових договорів (контрактів), гіг-працівників на підставі гіг-контрактів».

«Гіг-контракту» присвячено ст. 25 законопроекту:

1. Резидент Дія Сіті може укласти з фізичною особою договір, за яким така особа (гіг-працівник) зобов’язується особисто виконувати роботу, визначену резидентом Дія Сіті, що складається із завдань (гігів), проектів та розпоряджень резидента Дія Сіті чи його гіг-працівників, а резидент Дія Сіті зобов’язується оплачувати роботу гіг-працівника і забезпечувати належні умови праці, якщо робота не виконується дистанційно (гіг-контракт).
   
   
2. Строк дії гіг-контракту, права, обов’язки та відповідальність сторін, винагорода гіг-працівника, умови припинення гіг-контракту та інші умови визначаються за домовленістю сторін гіг-контракту з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
   
   
3. Резиденту Дія Сіті забороняється вимагати у гіг-працівника документи, які містять дані про його расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також дані, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричні або генетичні дані, крім випадків передбачених Законом України «Про захист персональних даних».
   
   
4. До об’єктів інтелектуальної власності, створених у зв’язку з виконанням гіг-контракту, застосовуються норми закону про об’єкти інтелектуальної власності, створені на замовлення.

Таким чином, левова частка домовленостей між роботодавцем та гіг-працівником будуть врегульовано лише в рамках домовленостей сторін, що має істотні ризики дисбалансу у трудових відносинах, адже загальновідомо, що роботодавець є більш сильною та управненою стороною у відносинах і це може призвести до нав’язування працівникові вкрай невигідних для нього умов.

За п. 1 ст. 26 законопроекту: «Гіг-контракт укладається на невизначений строк, якщо інший строк не встановлений сторонами».

Дана норма містить ризик безконтрольного встановлення короткострокових трудових відносин.

У Рекомендації Міжнародної організації праці № 166 зазначається, що однією із гарантії від масштабного укладання строкових трудових договорів мають стати обмеження застосування строкових трудових договорів випадками, коли, враховуючи рід майбутньої роботи або умови її виконання, а також інтереси працівників, ці трудові відносини не можуть встановлюватися безстроково. Масове використання строкових трудових договорів суперечить низці міжнародних документів, зокрема директиві ЄС 1999/70/ЄС (пріоритет стабільних відносин) та Конвенції Міжнародної організації праці № 158 (неможливість припинення трудових відносин без обгрунтування).

Стаття 29 законопроекту також містить можливість одностороннього припинення роботодавцем гіг-контракту без жодних обґрунтувань з повідомленням гіг-працівника за 30 днів. Дане положення порушує приписи Конвенції Міжнародної організації праці № 158, адже таке припинення не буде пов’язано з жодними об’єктивними причинами.

Крім того, в статті 29 також встановлено дискримінаційні норми по відношенню до осіб, що працюють короткий проміжок часу — «Протягом перших трьох місяців строку дії гіг-контракту резидент Дія Сіті має право повідомити гіг-працівника про припинення гіг-контракту в письмовій формі не пізніше ніж за 3 календарні дні до запланованої дати припинення, якщо більший строк повідомлення не встановлений сторонами в гіг-контракті».

У п. 2 ст. 30 законопроекту міститься класичне негативне визначення гіг-працівника як «працівника за викликом»: «За відсутності домовленості сторін щодо форми надання завдань (гігів), проектів та розпоряджень, належною формою є електронні повідомлення резидента Дія Сіті та його працівників (гіг-працівників), надані з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, що забезпечують збереження інформації про факт їх відправлення та отримання гіг-працівником (у тому числі, електронна пошта, комп’ютерні програми, веб-сайти)».

Крім того, у п. 3 ст. 30 законопроекту містяться вкрай загрозливі положення, що потенційно можуть порушувати фундаментальні особисті права працівника: «Резидент Дія Сіті та його працівники (гіг-працівники) можуть контролювати виконання гіг-працівником роботи за гіг-контрактом, що складається із завдань (гігів), проектів та розпоряджень, за допомогою засобів моніторингу використання гіг-працівником інформаційно-телекомунікаційних систем та обладнання резидента Дія Сіті, засобів відеоспостереження та інших засобів, передбачених у гіг-контракті. Використання таких засобів контролю дозволяється лише за відсутності втручання в особисте та сімейне життя гіг-працівника. Не вважається таким втручанням моніторинг використання гіг-працівником інформаційно-телекомунікаційних систем та обладнання, власником чи користувачем якого є резидент Дія Сіті, а також відкрите відеоспостереження у місцях загального користування».

Незважаючи на запобіжник, закладений у статті, дана норма передбачає можливість застосування для контролю працівника будь-яких технічних засобів — різноманітних трекерів, мобільних додатків тощо.

Законопроект також не містить поняття «зарплата» та оперує категорією «винагорода».

За п. 1 ст. 31 проекту «за виконану протягом місяця роботу гіг-працівнику виплачується винагорода відповідно до умов гіг-контракту. Порядок та строки виплати винагороди сторони визначають в гіг-контракті на власний розсуд».

Тобто винагорода в 1 грн формально буде підпадати під правило, сформульоване в статті.

Крім того, законопроектом вносяться зміни до чинного КЗпП, якими регулювання роботи гіг-працівників віддано на відкуп новому закону:

• Статтю 3 доповнити абзацом третім такого змісту:

«Робота гіг-працівників та їх відносини з резидентами Дія Сіті, у тому числі відповідальність та порядок вирішення спорів, регулюються Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»;

• Статтю 7 доповнити абзацом другим такого змісту:

«Робота гіг-працівників та їх відносини з резидентами Дія Сіті, у тому числі відповідальність та порядок вирішення спорів, регулюються Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». Права, обов’язки гіг-працівників та резидентів Дія Сіті, порядок та підстави припинення гіг-контрактів, робочий час, час відпочинку, організація роботи гіг-працівників, у тому числі охорона праці, умови та порядок виплати винагороди, зобов’язання гіг-працівників можуть визначатися гіг-контрактом або іншим чином, з урахуванням положень Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

• Більше того, проектом пропонується змінити ст. 265 КЗпП, що регулює штрафні санкції за неофіційне працевлаштування шляхом де-факто «пільгового режиму неофіційного працевлаштування» для гіг-роботодавців:

«Не вважається фактичним допуском до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та не тягне відповідальність у вигляді штрафу, передбачену цим Кодексом, оформлення гіг-контракту у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Замість висновку

Законопроект № 4303 містить цілу низку вкрай неоднозначних та загрозливих положень, що входять у суперечність як з національним, так і міжнародним правом. Крім того, цивілізований світ рухається шляхом вирішення проблеми гіг-економіки через спроби надати гіг-працівникам повноцінного статусу працівників в класичному розумінні цього слова, втім український парламент всупереч найкращим міжнародним практикам вважає за потрібне виокремити окрему категорію «гіг-працівники», мотивуючи це міркуваннями інвестиційної привабливості та розвитку технологій. Втім, у довгостроковій перспективі погіршення базових трудових гарантій працівників, що зайняті у цифровій сфері, навряд чи сприятиме як добробуту даних осіб, так і розвитку української економіки в цілому.

Георгій Сандул, Інна Кудінська