Категорії робочого часу й часу відпочинку пов’язані нерозривно, адже їх оптимальне поєднання забезпечує продуктивну працю й відновлення сил працівника. Питання робочого часу і часу відпочинку визначаються актами законодавства (передусім, Кодексом законів про працю і Законом «Про відпустки»), локальними нормативними актами (колективні договори, правила внутрішнього трудового розпорядку) і трудовими договорами.
Державна служба зайнятості нагадує працюючим офіційно за трудовим договором про гарантії реалізації ними права на відпочинок.
Обмеження тривалості робочого часу та його скорочення у деяких випадках
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). При цьому стаття 51 КЗпП регулює питання скороченого робочого часу. У цьому випадку тижнева тривалість робочого часу є коротшою, проте це не повинно зменшувати заробіток.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для:
а) неповнолітніх працівників; б) для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці (за умови віднесення роботи до такої, що виконується в шкідливих умовах, і підтвердження цього результатами атестації робочих місць).
Законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів тощо). При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину (ст. 54 КЗпП), а окремі категорії осіб не можуть залучатись до такої роботи (ст. 55 КЗпП). При застосуванні особливих режимів роботи (підсумований облік робочого часу) має дотримуватися загальне обмеження робочого часу.
Винятковий порядок залучення до надурочних робіт
За нормами КЗпП власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках (ст. 62), при наявності дозволу профспілки (ст. 64) й за умови здійснення підвищеної оплати (ст. 106). Як випливає зі ст. 63 КЗпП, до надурочних робіт забороняється залучати окремі категорії осіб (зокрема, вагітних жінок; жінок, які мають дітей віком до 3 років; неповнолітніх осіб), а залучення до надурочних деяких інших працівників можливе лише за їх згоди (наприклад, матерів з дітьми віком від 3 до 14 років).
Надання перерв і міжзмінного відпочинку
Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше 2 годин (ст. 66 КЗпП). Певним категоріям працівників надаються перерви, що включаються до робочого часу:
а) особам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі, й вантажникам гарантуються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку (ст. 168 КЗпП); б) жінкам, що мають дітей віком до 1,5 року, надаються додаткові перерви для годування дитини (ст. 183 КЗпП).
Відповідно до ст. 59 КЗпП тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).
Забезпечення щотижневого відпочинку й заборона роботи у вихідні
Стаття 67 КЗпП гарантує право на безперервний щотижневий відпочинок: при п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день. Святкові й неробочі дні визначені у ст. 73 КЗпП. Відповідно до статті 71 Кодексу забороняється робота у вихідні дні й встановлюється винятковий порядок залучення до праці у такі дні. Власник або уповноважений орган повинен дотримуватися практично тих самих формальностей, які передбачені для надурочних робіт (отримання згоди профспілки, наявність певних надзвичайних обставин тощо).
Можливість використання різних видів відпусток
Види оплачуваних відпусток, що каталогізовані у ст. 4 Закону про відпустки:
щорічні відпустки:
основна відпустка;
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
додаткова відпустка за особливий характер праці;
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
творча відпустка;
відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
соціальні відпустки:
відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
відпустка у зв’язку з усиновленням дитини;
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
додаткова відпустка окремим категоріям громадян (учасникам бойових дій) та постраждалим учасникам Революції Гідності.
Вас може зацікавити
У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама