Серед переліку переваг легальної зайнятості, багато хто насамперед називає захист від незаконного звільнення з роботи. І це правильно, адже законодавство про працю гарантує стабільність трудових відносин. Розпрощатися з працівником, що працює за трудовим договором і знає свої права, роботодавцям буває нелегко. Через це власникам доводиться утримуватись від свавільних рішень. Карантин змусив багатьох громадян усвідомити цінність відповідних правових норм. У контексті розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця слід розуміти про такі плюси:

1. Звільнити працівника можна лише на певних підставах

Загальні підстави для звільнення з роботи передбачає ст. 40 Кодексу законів про працю України «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу». Підстави для звільнення, що передбачені для спеціальних суб’єктів, містить ст. 41 КЗпП «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов».

2. Необхідним є дотримання процедури звільнення

Кожна з підстав для звільнення працівника передбачає дотримання певної процедури. Відповідно до КЗпП, звільнення на підставі скорочення чисельності/штату передбачає обов’язкову виплату вихідної допомоги (ст. 44), а також процедуру попередження про звільнення не пізніше, ніж за 2 місяці до дати звільнення (ст. 49²), а на підставі невиконання трудових обов’язків — за умови відбирання пояснень стосовно причин вчиненого проступку (ст. 149).

3. Існують обставини, коли звільнення неприпустиме

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці (це стосується і відпусток по догляду за дитиною). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

4. Окремі категорії осіб користуються додатковим захистом

Розірвання трудового договору з певних підстав може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу профспілки, членом якої є працівник (ст. 43 КЗпП). Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства потребує згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (ст. 252 КЗпП). Також існують суб’єкти, звільнення яких допускається у виняткових випадках:

а) вагітні жінки, матері з дітьми до 3 років, одинокі матері з дітьми віком до 14 років (ст. 184 КЗпП);
б) неповнолітні працівники (ст. 198 КЗпП).

5. Існує можливість поновлення прав у суді

У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця, він зобов’язаний у день звільнення з роботи видати йому копію наказу про звільнення (ст. 47 КЗпП). У місячний термін після отримання цього наказу працівник може оскаржити його до суду. Судовий збір за подачу позову не сплачується (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»). Цивільний процесуальний кодекс України допускає можливість розгляду таких справ у спрощеному порядку. При винесенні рішення про поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогул; рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню (ст. 235 КЗпП). За кожен день вимушеного прогулу працівник отримує середній заробіток.

Вас може зацікавити
	Журнал «КАДРОВИК.UA» Головний кадровий журнал України, який визначає стратегію професійного розвитку працівників кадрової служби. Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад. Придбати видання