МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 29 квітня 2016 р. № 492/13/84-16

Про розгляд звернення (щодо порядку повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу)

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо порядку повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу, який надійшов від народного депутата <…>, та в межах компетенції повідомляє.

Частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, до початку роботи працівника інформація про його зарахування має бути подана до Державної фіскальної служби або її територіальних органів.

Враховуючи положення вищезазначеної статті, було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Також пунктом 2 додатка до зазначеної постанови встановлено реквізити, які дають можливість подання уточнюючого повідомлення у разі допущення помилки роботодавцем або необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу (тип: «початкове» або «скасовуюче»).

Тобто, у разі якщо роботодавцем було подано повідомлення про прийняття працівника на роботу, але працівник так і не приступив до виконання обов’язків, то роботодавцем подається повідомлення про прийняття працівника на роботу типу «скасовуюче».

Щодо правопорушення, то відповідно до статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Водночас статтею 36 цього Кодексу передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 р. № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання відповідного обов’язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов’язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Визначення поняття «триваюче правопорушення» знайшло відображення й у листі Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2013 р. № 1101/Н/99-99-15-04-01-14.

Так, зокрема Міндоходів України було зазначено, що триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок (наприклад, у разі виявлення таких проступків: відсутності обліку доходів і витрат, для яких встановлена обов’язкова форма обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правопорушень, пов’язаних з нарахуванням податків, і встановити які можна лише в ході документальної перевірки на підставі первинних документів). Стягнення за такі адміністративні правопорушення може бути накладене в строк не пізніше, ніж через два місяці з дня його виявлення (з дати складання і підписання акта перевірки).

Додатково повідомляємо, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 р. № 7-рп/2001 у справі № 1-22/2001 надано роз’яснення, що положення частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з яким адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення, слід розуміти так, що передбачені цією статтею строки не застосовуються у випадках притягнення юридичних осіб до відповідальності за порушення валютного чи податкового законодавства.