МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 5 грудня 2007 р. № 21-46-846,
від 14 грудня 2007 р. № 013-1866-3

Щодо застосування положень
статті 3 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973, в частині правомірності оформлення трудових відносин шляхом укладання трудового договору з членами (головою) фермерського господарства

Згідно з частиною другою статті 3 Кодексу законів про працю України особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Особливості праці фермерських господарств визначає Закон України «Про фермерське господарство».

Так, частиною першою статті 1 цього Закону передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону (частина друга цієї статті Закону).

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа. Питання щодо трудових відносин у фермерському господарстві регулює стаття 27 зазначеного Закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 цього Закону трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).

Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовім договором (контрактом), законодавством України про працю.

Крім цього, згідно з частиною третьою цієї статті Закону з особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо).

Таким чином, враховуючи положення Закону України «Про фермерське господарство», трудовий договір (контракт) укладається з особами, які залучаються до роботи в фермерському господарстві, та які не являються членами такого фермерського господарства.

Щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування членів фермерського господарства і осіб, які працюють у фермерському господарстві, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 34 вищезгаданого Закону члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, встановленому законом.

Зокрема, статтею 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» визначено коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.