Відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 р. № 2961-IV перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров’я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров’я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.
До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров’я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) визначають, зокрема, види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров’я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується винятково за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли її визнано недієздатною). МСЕК складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації (ІПР) особи з інвалідністю, в якій визначають реабілітаційні заходи і строки їх виконання та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю її виконання.
Форми індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю та порядок їх складання затверджено наказом МОЗ від 08.10.2007 р. № 623. Експертиза професійної придатності осіб з інвалідністю у першу чергу проводиться для професій (спеціальностей), за якими вони працювали відповідно до відомостей, що внесені до трудової книжки або підтверджені документами про професійну освіту, а також для професій (спеціальностей), здобуття яких можливе в майбутньому. Зазначається перелік професій і рівень кваліфікації, який збережений в тому чи іншому ступені професійної придатності. Обов’язково зазначають відомості про придатність до відповідної професії: у повному обсязі, з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня, а також вказують перелік професій, спеціальностей, що рекомендується до освоєння при професійному навчанні, перепідготовці.
Щоб установити факт виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, роботодавець повинен передусім керуватися довідкою до акта огляду МСЕК, на зворотній стороні якої зазначається висновок про умови та характер праці, а також індивідуальною реабілітаційною програмою особи з інвалідністю, копію якої в установлених законодавством випадках надсилає МСЕК на адресу підприємства за місцем роботи працівника-особи з інвалідністю.
МСЕК інколи підходять формально до заповнення ІПР в частині трудових рекомендацій. Якщо індивідуальної реабілітаційної програми особи з інвалідністю немає, то роботодавець має право звернутися до МСЕК, рішенням якої працівникові встановлено групу інвалідності, з проханням надати висновок щодо відповідності чи невідповідності фактичних умов праці його стану здоров’я. Таке звернення надзвичайно важливе у ситуації, коли в довідці до акта огляду МСЕК, яку обов’язково видають особі з інвалідністю на підтвердження факту встановленої групи інвалідності, у розділі «Висновок про умови та характер праці» вказано, що особа з інвалідністю може працювати в спеціально створених умовах без їх конкретизації, або коли у названому розділі взагалі нічого не зазначено.
Водночас звертатися до МСЕК з проханням надати вищезазначений висновок потреби немає, якщо в згаданому розділі довідки МСЕК записано, що працівник не може працювати, тобто він — непрацездатний.
Вас може зацікавити
— виробничо-практичне видання для всіх, хто працює у сфері охорони праці, пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту підприємств України, в якому втілено тенденції нового часу, а також досвід і практику!
Журнал містить:
практичні матеріали;
документи зі зразками заповнення, поради та консультації експертів;
професійні поради, нормативно-правові акти та інструкції.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама