Неправильних або неточних записів у трудовій книжці бути не повинно.
Виправляти помилки, зроблені в записах у трудових книжках працівників, можуть тільки роботодавці, які власне такі неточні записи допустили. Про це попереджає п. 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 р. № 58 (далі — Інструкція № 58).
Виправлені відомості повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Забороняється закреслювати раніше внесені неточні або неправильні записи в розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» і «Відомості про заохочення» трудової книжки. Спосіб виправлення даних у трудовій книжці шляхом закреслювання припустимо використовувати (у разі необхідності) тільки при коригуванні відомостей, наведених на титульному аркуші.
Норми Інструкції № 58 приписують виправляти помилкові записи в розділі «Відомості про роботу» трудової книжки за допомогою саме одного запису під одним порядковим номером. Тобто графу 3 розпочинають фразою: «Запис за № таким-то недійсний», а потім після крапки запис продовжують правильним формулюванням.
Виправлення записів у трудових книжках у разі поновлення працівника на колишній роботі в судовому порядку після запису про незаконне звільнення необхідно зробити такий запис: «Запис за № таким-то є недійсним. Поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення зазначають: «Запис за № таким-то є недійсним. Звільнений…» і наводять нове формулювання. У графі 4 роблять посилання на наказ про поновлення працівника на роботі або про зміну формулювання причини звільнення, який видають на виконання рішення суду.
Ще один випадок коригування запису про звільнення — затримка видачі працівнику трудової книжки з вини роботодавця. У цьому випадку згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 днем звільнення вважається день видачі трудової книжки.
Вас може зацікавити
Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них розроблена у відповідності до типової форми № П-10, яку затверджено наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року № 277. ЇЇ ведення є обов’язковим на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама