ККС ВС у постанові від 5 лютого 2020 року у справі № 718/1139/18 визначив випадок, коли особа працює не за трудовим, а за цивільно-правовим договором, але все одно вважається найманим працівником.

Вимоги касаційної скарги

Прокурор вважав необґрунтованими висновки судів про те, що кримінальне провадження щодо прибиральниці, яка вкрала коштовності та звинувачувалася за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення і може бути закрито у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення. На думку прокурора, потерпіла та власниця будинку перебували не у трудових, а в цивільно-правових відносинах, прибиральниця виконувала роботи не як найманий працівник, а як виконавець послуг. При цьому прокурор вказує на неправильне ототожнення понять «трудового договору» та «договору про надання послуг».

Позиція Верховного Суду

Як убачається з договору про надання послуг, прибиральниця зобов’язувалася на замовлення потерпілої виконувати комплекс послуг з прибирання житлового будинку та прибудинкової території.

При цьому, зміст вказаного договору про надання послуг містить істотні умови, які з огляду на позиції Верховного Суду в постановах від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-370цс18) та від 8 жовтня 2018 року (провадження № 61-36816св18) дозволяють вважати прибиральницю найманим працівником у даних відносинах. Зокрема, у зазначеному договорі визначено конкретний вид робіт та місце їх виконання, періодичність їх здійснення, час початку та закінчення виконання робіт, порядок оплати виконаних робіт. І це дає достатні підстави для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій надали правильну правову оцінку встановленим фактичним обставинам кримінального провадження та дійшли обґрунтованого висновку про те, що прибиральниця на момент вчинення нею кримінальних правопорушень, у вчиненні яких її обвинувачено, хоча й виконувала на користь потерпілої роботу на підставі цивільно-правового договору, однак у цих відносинах була найманим працівником.

За таких обставин касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення.