Які підстави для звільнення працівників у період дії карантину є законним правом роботодавця?
Законодавчі підстави для звільнення працівників
Насамперед варто зауважити, що ніяких змін щодо звільнення працівників на період здійснення карантинних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню COVID-19, не вносилося.
Підстави для припинення трудового договору з працівником визначено у ст. 36, 38–41, 45 КЗпП, а саме:
- угода сторін;
- закінчення строку дії трудового договору;
- призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи та посада;
- розірвання трудового договору з ініціативи працівника;
- розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу;
- розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;
- переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці;
- набрання законної сили вироком суду, що виключає можливість продовження роботи;
- укладення трудового договору (контракту) всупереч вимогам Законів «Про очищення влади» від 16.09.2014 р. № 1682-VII та «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII;
- підстави, передбачені контрактом та іншими законами.
Отже, якщо якась із вищенаведених підстав виникла у період карантину, звільнення працівника буде законним. Роботодавець не буде нести жодної відповідальності за таке звільнення.
Відповідальність роботодавця за незаконне звільнення працівників
Звичайно, законодавством передбачено відповідальність для роботодавців, які незаконно звільняють працівників. Проте вона не має прямого зв’язку з подіями у період здійснення карантинних заходів.
Так, ст. 172 Кримінального кодексу (далі — КК) установлено відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів — штраф у розмірі від 2000 до 3000 НМДГ (від 34 000 до 51 000 грн) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або виправні роботи на строк до 2 років.
Ті самі дії, вчинені повторно або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, караються штрафом у розмірі від 3000 до 5000 НМДГ (від 51 000 до 85 000 грн) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до 6 місяців.
Також до роботодавця можуть бути застосовані норми ст. 173 КК, згідно з якою порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності шляхом обману чи зловживання довірою або примусом карається штрафом у розмірі до 50 НМДГ (850 грн), або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 2 років.
Слід знати, що не є порушенням звільнення працівника під час карантину, якщо це звільнення відбулося, наприклад:
- з ініціативи працівника чи за угодою сторін на підставі поданої ним добровільно заяви (п. 1 ст. 36, ст. 38, 39 КЗпП);
- з ініціативи власника (роботодавця) на підставі належним чином оформлених документів та з дотриманням установлених строків (ст. 40, 41 КЗпП) тощо.
Звільняти працівників у період карантину роботодавець може без ризику потрапити на штрафні санкції чи під інші види відповідальності, якщо таке звільнення є законним і не має ознак спонукання працівників до звільнення шляхом тиску на них.